Гриби мікоризи живуть в симбіозі з корінням багатьох автотрофних видів рослин, включаючи лози. Під час цього співіснування мікоризні гриби розвивають міцелій навколо коріння рослини-господаря і, таким чином, фактично стають невід’ємною частиною кореневої системи. Гриби мікоризи набагато успішніші в поглинанні мінеральних речовин і погано рухливих іонів з ґрунту, тому вони допомагають рослині засвоювати поживні речовини, які знаходяться в ґрунті в недоступних формах. Підвищена посухостійкість Оскільки вони мають здатність зберігати воду, гриби, що містять мікориз, також допомагають набути додаткової посухостійкості у лозах. Міцелій складається з трубчастих одноклітинних або багатоклітинних утворень, гіф, які за структурою набагато тонші, ніж кореневі волоски, і здатні проникати навіть у найменші пори ґрунту, або в 200 разів глибше, ніж може сам корінь. Це значно збільшує кореневу зону системи, що допомагає рослині засвоювати воду та мінерали з ґрунту (переважно фосфати та нітрати), що особливо яскраво виражено на бідних них ґрунтах. Мікоризний симбіоз дозволяє краще адаптуватися до складних умов ґрунту, оскільки гриб врівноважує несприятливий pH та засоленість ґрунту в безпосередній близькості від кореневих волосків. Він також захищає рослину від занадто високої концентрації важких металів у ґрунті, оскільки накопичує їх у своїх клітинах і не передає їх рослині та виділяє гормони росту, які спонукають коріння до росту та розгалуження. Так само мікориза забезпечує захист від ґрунтових збудників, таких як нематоди або збудники кореневої гнилі. Таким чином він діє як біозахист, а при загибелі та розпаді частини міцелію він також діє як біодобриво, що, отже, призводить до скорочення внесення в ґрунт хімічних добрив та пестицидів.