Аронію чорноплідну або горобину чорноплідну (лат. Aronia melanocarpa) називають сибірською чорницею, оскільки вона переносить по-справжньому низькі температури до - 45 °C. Оскільки вона природно зустрічається на сході Північної Америки, то переваги цієї рослини від виняткових лікувальних та харчових властивостей спочатку сподобалися індіанцям.

Вперше її властивості були детально досліджені російським біологом Іваном Володимировичем Мічуріним у 19 столітті, який таким чином довів цілющі властивості рослини. У кінці минулого століття розпочались дослідження в Європі та США, і з того часу чорноплідна горобина дуже швидко стала однією з найкращих лікарських рослин.

Аронія чорноплідна - дуже стійкий листяний чагарник із родини розових (Rosaceae). Він виростає у висоту від одного до двох з половиною метрів, а може досягати й до трьох метрів. Листя прості, розташовані по черзі, від еліптичних до яйцеподібних, блискучі, темно-зелені, злегка зубчасті краї, довжиною від 5 до 7 см. Восени листя набуває яскраво-червоного кольору, завдяки чому чорноплідна горобина служить також декоративним кущем. Квітки дрібні, 1,5 см завширшки, білі, з п’ятьма пелюстками, бувають у суцвіттях по 15 і більше квіток. Плоди - це ягоди, зібрані у гронах, восени вони чорніють, розміром від 6 до 9 мм, крім антоціанів, вони багаті дубильними речовинами. Ягоди містять одну-три насінини, рідше чотири-п’ять. М’якоть навколо насіння - червона.

Природно зустрічається в Канаді, від Ньюфаундленда до півдня Онтаріо, а також у США, від півдня Міннесоти до Міссурі, Тенесі та Грузії. Найчастіше зустрічається на узліссях вологих лісів як чагарник, а також на болотах і вологих заростях. Аронія була успішно натуралізована в Європі й широко вирощується й досі. У нашій країні вона показала можливість вирощування на великій кількості різних висот і на всіх добре дренованих типах ґрунтів, за винятком засолених.

Час цвітіння: кінець квітня - початок травня.