Берізка польова (Convolvulus arvensis) - багаторічна трав'яниста рослина роду берізка, родини берізкових. Її легко впізнати за стеблом, яке в'ється навколо інших рослин або огорож, листям у формі серця та білими квітами. Корінь схожий на білу нитку і проникає глибоко в ґрунт, він добре розвинений і на ньому є бруньки, з яких розвиваються нові рослини. Ця властивість берізки є причиною її регенерації з найменшої частини кореня, яка залишається в ґрунті після зривання, завдяки чому вона так важко викорінюється. Стебло оголене, згинається і обвиває інші рослини. На ньому поперемінно розміщуються серцеподібне, ланцетне листя. Слабі квіти мають форму труби. Колір квіток від білого до злегка рожевого. Цвіте берізка з червня по вересень. Квітка недовговічна, розкривається вранці, а вдень розпадається. Плід - кокон, що містить від трьох до п’яти насінин. Слабке насіння проростає навесні при температурі від 15 до 18 °C з глибини 4 - 8 см. Розмножується насінням і діленням коренів. Одна рослина може дати 500 насінин, термін зберігання яких становить 20 років. Схожість насіння збільшується після перезимівлі, інакше воно погано проростає. Росте в будь-якому ґрунті. Це показник ущільнення ґрунту. Чим більше берізки польової, тим щільніше ґрунт. Вважається видом рослин, який є піонером у створенні пухкої структури ґрунту. Інвазійний бур’ян, який огортає рослини й придушує їх. У зернових культур це призводить до вилягання, що ускладнює збирання врожаю і зменшує врожай вдвічі. Навесні, після танення снігу, берізка з’являється і покриває ґрунт, перешкоджаючи тим самим появі посіяних культур або призводить до загнивання щойно пророслих рослин. Вона любить сонце і через це обертається навколо рослин, придушуючи їх, щоб зайняти найсонячніші позиції. У берізці мешкають деякі нематоди та комахи, а також передаються певні хвороби рослин. Рослини, вкриті нею, рідше заражаються грибковими інфекціями, адже берізка виділяє речовини, що перешкоджають росту грибків.