Назва соняшник (Helianthus annuus) походить від грецьких слів helios (сонце) та anthos (квітка). Належить до родини айстрових. На територіях нинішніх Перу та Мексики соняшник вирощували 5000 років тому. Китайці його використовували тисячі років як у їжу, так і під час голковколювання.

Майя шанували соняшник як символ світла та родючості. Вони перемелювали насіння на борошно і готували хліб. Щодо харчової цінності, то соняшник - справжній еліксир молодості, краси та здоров’я.

Соняшник був завезений до Європи місіонерами на початку 16 століття. Вирощували соняшник переважно в Німеччині, сьогодні як сільськогосподарська культура поширений в Україні, Росії, Франції та Південній Європі.

Соняшник має волохатий і волокнистий корінь, що складається з безлічі дрібних кореневищ і може проникати в землю на три метри. Він має велику здатність поглинати воду, а також шкідливі речовини з ґрунту, тому використовується для осушення заболочених територій та очищення забрудненого ґрунту.

Стебло зазвичай досягає у висоту від 50 до 250 сантиметрів. Квітки дуже великі на довгих квітконіжках з кількома рядами жовтого листя, а квіткова основа, як правило, плоска, з невеликою опуклістю посередині. Соняшник цвіте з липня по вересень і є медоносною рослиною.

Соняшник зазвичай збирають у першій половині вересня. Насіння соняшнику - справжня скарбниця вітамінів і мінералів, у них є кальцій, калій, залізо, магній, цинк, вітаміни Е і групи В, бета-каротин.

Він містить поліненасичені жирні кислоти, переважно лінолеву, омега-6-жирні кислоти та омега-9-мононенасичені. Насіння соняшника можна додавати в салати або використовувати як основу для приготування овочевих паштетів у поєднанні з льоном, кунжутом та оливковою олією.