Гірчиця біла (Sinapis alba L.) є однорічною рослиною, заввишки до 120 см, з жовтими квітками. Вона має потужну кореневу систему з численними кореневими волосками, які забезпечують посухостійкість. У разі передчасного посіву рослина швидко осипається. Вона дуже схожа на хрінницю сійну (крес-салат), і вони часто ростуть разом. Вирощують гірчицю завдяки різкому запаху молодого листя, яке використовується в сирому вигляді для салатів. Це зимова рослина, якщо вирощувати в дощових районах, її листя стає шорстким. Цвіте з травня по червень жовтими квітками з чотирьох пелюсток, які з’являються невеликими групами. Насіння має білий, коричневий або чорний колір, залежно від виду, і виділяє запах лише в разі подрібнення та змішування з рідиною. Гірчиця підходить насамперед для сидератів. Зменшує забруднення ґрунту нематодами. Чорна гірчиця Чорна гірчиця (Sinapis nigra L.) — однорічна рослина, що перевищує заввишки 1 м, і дико росте вздовж берегів річок, на гравійних ямах, занедбаних садах і полях. Листя мають черешок, довжиною до 12 см, густозубчасті, зелені з білими колючими волосками на поверхні. Крихітні золотисто-жовті квітки з 4 пелюстками розвиваються в гроноподібних суцвіттях у верхній частині стебла та гілок. Плід — стручок довжиною до 2 см, який містить 4-10 круглих насінин темно-коричневого кольору з дуже пряним запахом. Насіння дикорослих рослин не використовують, а гірчицю сьогодні вирощують у всьому світі як пряність і лікарську рослину. Насіння гірчиці вважається однією з найкорисніших спецій, яка особливо відома як основа гірчичного соусу, а також як перевірений народний препарат для компресів при ревматичному болю. Стручки збирають в кінці літа, до повного дозрівання та розкриття. Насіння спочатку сушать у стручку, потім виймають і сушать остаточно.