Основною причиною зниження врожайності поза оптимальними строками сівби є скорочення вегетації. Скорочена вегетація спричиняє: уповільнений ріст коренів, який залишається поверхневим; зменшення виробничої потужності; рослини мають менше часу для формування потенціалу врожайності, що проявляється зменшенням кількості колосків; площа для фотосинтезу зменшується, і критичні фази формування та наливу зерна пшениці настають відповідно в кінці червня - на початку липня. Кінець червня - початок липня - це період, коли часто трапляються такі абіотичні стреси, як високі температури, посуха, тепловий удар, і такі несприятливі умови набагато краще переносяться рослинами, посіяними в оптимальні строки сівби. Коріння рослин, які висіваються в оптимальні терміни, можуть забирати воду з глибших шарів ґрунту (60-90 см і навіть до 120 см), тоді як пізно посіяні культури здатні це зробити лише з 60-70-сантиметрової глибини. Пізніше посіяні культури мають нижчий ріст і бур’яни становлять для них великою конкуренцію. Бур’яни придушують такі культури, тому необхідно кілька разів застосовувати гербіциди. Вони також мають знижену стійкість до інших патогенів, оскільки саджанець довше залишається в ґрунті під час проростання. Підживлення для пізніше посіяних культур слід розділити на 3 етапи. Таким чином збільшуються виробничі витрати, а рентабельність знижується. Технологія розведення - це також проблема