Інтенсивне вирощування овочів на захищеній території (теплицях і парниках) суттєво відрізняється від вирощування на відкритому ґрунті. Відмінності обумовлені постійним виробництвом у контрольованих і майже оптимальних умовах температури, відносної вологості, зрошення, підживлення, освітленості, а також через надзвичайно великі інвестиції на будівництво об'єктів та дуже високі показники виробництва на одиницю площі. У таких виробничих умовах особлива увага приділяється вибору та підготовці якісного ґрунту та підтриманню його властивостей на оптимальному рівні протягом виробничого циклу. Навіть найкращі ґрунти, сформовані в природних умовах, які характеризуються надзвичайно сприятливими водно-фізичними та хімічними властивостями, такі як чорнозем карбонатний, не відповідають цим умовам. З метою коригування властивостей ґрунту для потреб тепличного виробництва в природний ґрунт зазвичай додають різні компоненти органічного та неорганічного походження, такі як торф, гній, пісок, перліт та інші. Ці компоненти додаються в певних пропорціях і змішуються з поверхневим шаром ґрунту. Таким чином основні властивості природного ґрунту істотно змінюються. В умовах специфічного виробництва в теплиці ґрунт може зазнати змін. Через внесення великої кількості органічних та мінеральних добрив, води, засобів захисту рослин у субстратах часто відбуваються дуже шкідливі процеси, такі як засолення та/або підлужування, накопичення рештків захисних речовин. Завдяки високим температурам та оптимальній вологості прискорюються хімічні процеси та зростає біологічна активність у ґрунті, що призводить до мінералізації органічних речовин, що негативно впливає на фізичні властивості ґрунту, а отже, спричиняє зниження врожайності. Виробничі властивості ґрунту в теплиці швидко змінюються, і їх потрібно дуже часто оновлювати.