У лікувальних цілях використовується корінь солодки, який містить велику кількість діючих речовин. Найважливішим інгредієнтом, від якого походить його солодкий смак і цілющі властивості, є гліциризин, якого є 4-15% в корені. Також у ньому близько 30% крохмалю і 4% сахарози, 2-4,5% аспарагіну, 3,8% глюкози, близько 2% мінералів, 0,4-1% жиру і невелика кількість гірких речовин. У народній медицині сік свіжої рослини солодки використовували як засіб від виразки шлунка, а сушений корінь - як інгредієнт чаїв для регулювання травлення. Частини коренів жували, щоб кинути палити. В офіційній медицині корінь солодки входить до складу легеневих чаїв. Також вживається як м’який відхаркувальний засіб і проти метеоризму. Екстракт і порошок використовують для виготовлення мас для таблеток. Нещодавні наукові дослідження підтверджують протизапальну дію солодки, її сприятливий вплив на печінку та пригнічення росту клітин пухлини передміхурової залози. Не рекомендується використовувати солодку у чистому вигляді, лише в сумішах, де її додають до інших лікарських рослин в меншій концентрації. Більша доза солодки спричиняє вимивання калію та збільшення вмісту натрію в крові, що призводить до набряків рук, ніг та аритмії. Через подібні симптоми солодку не можна приймати разом із серцевими препаратами. Свіжий корінь солодки використовується для отримання «чорного цукру» - гліцину. Також ним підсолоджують пиво, лимонад та інші напої. Квітки багаті нектаром та пилком, тому бджоли люблять їх відвідувати. Крім того, цвітіння триває протягом липня та серпня, що класифікує цю рослину як гарну пасовищну культуру. Також солодка добре зарекомендувала себе в боротьбі із зсувами та ерозією ґрунту і є для цього одним з найдешевших та найефективніших біологічних заходів.