Коли та чому силос стає небезпеним для поверхневих та підземних вод?
Однією з найважливіших складових раціону молочних корів є силос, найчастіше кукурудза, на частку якого припадає до 70% загальної добової їжі. Якість силосованої маси, а отже, і виробництва молока, також залежить від належного приготування та зберігання. Фермери звертають особливу увагу на технологію та спосіб силосування, дотримання всіх анаеробних умов, підготовку простору та способи виключення силосу у фазі годівлі.
Однак дуже рідко увага приділяється вибору місця для зберігання силосу, типу субстрату, проникності ґрунту, близькості до водотоків, місцевих водогонів тощо. Розташування збереженого силосу може спричинити небажані забруднюючі побічні ефекти, що загрожує мікробіологічній та гігієнічній якості підземних та поверхневих вод, прилеглих джерел чи колодязів.
Зберігання силосу поруч із фермою
Обмежуючим і часто неправильним єдиним фактором при виборі місця зберігання силосу є близькість ферми чи комори. У таких випадках зростають потенційні ризики для виробництва і можливість забруднення води, яку споживає худоба, а також навколишні домогосподарства, якщо вона постачається з місцевих водогонів. Особливо на менших фермах, у сільських сараях, де відсутня побудована інфраструктура для стоку фекальних вод, відливу, гною тощо, близькість складованого силосу збільшує можливість забруднення.
Фазою ризику утворення більшої кількості стічних вод силосу є аеробна фаза, коли кисень все ще присутній у частинах рослини кукурудзи, а рН становить 6,0 - 6,5. Завдяки таким умовам посилюється клітинне дихання рослин та активність протеаз та аеробних мікроорганізмів, таких як гриби, дріжджі та ентеробактерії. На перший погляд, силос, який споживає худоба з куточка фермера, виглядає нешкідливим, однак проблема невидима і виникає внаслідок підвищення вологості, порушення анаеробних умов, бродіння та псування силосу, коли отримані стічні стоки витікають у навколишнє середовище і потрапляють у підземні води або поверхневі води.
No comments yet. Be the first!