Сорти шафрану висаджують як весняну прикрасу квітників або альпінаріїв, цибулини яких продаються в садових центрах. Їх висаджують на дренованому, рівному піщаному ґрунті, на сонячному місці. Сонячні промені сприяють ранньому проростанню і ранньому цвітінню шафрану. У похмурий день і в тіні квіти не розпускаються. Першими з'являються листя, схожі на травинки, з характерною поздовжньою центральною білою лінією. Потім з цибулини виростає стебло, на якому розкривається одна квітка. Вам більше не потрібно турбуватися про посаджені цибулини - посадіть їх і удобрюйте навесні. Вони стійкі до низьких температур, поширюються шляхом розмноження від батьківської цибулини, тому при посадці між цибулинами передбачте достатньо місця. Глибина посадки повинна бути 5-8 см, а відстань між ними 12-15 см. Шафран застосовується в народній медицині як м’який заспокійливий засіб проти судом і напруги в животі, але він також має отруйний аналог - пізньоцвіт осінній (Colchicum autumnale). Пізньоцвіт осінній (Cholchicium autumnale) люди садять восени і відрізняються він набагато ширшим листом, та знову ж таки являється небезпечним аналогом черемши. Вважалося, що пізньоцвіт - це дика рослина, а шафран - культивована садова, але вони, очевидно, по-різному зустрічаються в різних кліматичних умовах. Тож порада дослідникам кулінарії - намагайтеся використовувати лише те, що достовірно визначено. Частина шафрану, яка використовується в медичних цілях і для приготування їжі - це пильовик. Тобто це кінчик маточки, де є три тонких, як волоски, волокна. Збір - це тривалий процес, що вимагає великої точності, і потрібно багато квітів, щоб отримати помітну кількість.