Подорожник (лат. Plantago) — широко поширена й легко впізнавана рослина. Існує понад 200 видів подорожники, а найвідоміші — широколисті та вузьколисті. Він використовувався в Китаї за 3000 років до Різдва Христового для лікування багатьох хвороб. Себастьян Кнейпп вказував, що рана гоїться так, ніби її «зашили золотою ниткою», якщо на неї нанести сік подорожника. Зокрема, Хільдегарда Бінгенська використовувала сік подорожника для лікування набряків, спричинених укусом скорпіона.

Цей старий народний засіб у деяких країнах офіційно схвалено для лікування. Оскільки, подорожник містить сполуки, ефективні проти стафілококів, стрептококів та клостридій. Свіжовичавлений сік рекомендується для очищення крові, при всіх видах виразок, для лікування набряклості залоз та геморою. Також, подорожниковий сік має сильні антибактеріальні властивості, тому для його консервації йому не потрібен ніякий консервант, оскільки він не псується.

Найвідоміше застосування подорожника при лікуванні кашлю, але воно також ефективно при інших захворюваннях органів дихання, таких як: астма, пневмонія та навіть при туберкульозі легенів. Деякі вчені стверджують, що подорожник створює відразу до куріння і зменшує бажання нікотину. Ось чому він стає все більш поширеним інгредієнтом серед продуктів для відмови від куріння. Тому, щоби полегшити залежність і кинути палити, можна жувати лист подорожники або пити чай.

Також у лікувальній сфері використовують і насіння подорожника, зокрема для знищення паразитів, його рекомендують як проносне, особливо дітям, та при запаленні слизової оболонки. Вживання восьми грамів насіння на день запобігає утворенню каменів у жовчному міхурі.

Подорожник можна й потрібно вживати в їжу, з нього виготовляють бальзами, олії, настоянки, сиропи, чаї, додають молоде листя в супи, салати або готують, як окрему страву.