Крокіс фарбувальний, сафлор красильний, шафран дикий, американський шафран (Carthamus tinctorius L.) походить з Єгипту. У 16 столітті його завезли до Англії, а звідти він поширився на інші регіони. Це чагарникова однорічна рослина з яйцеподібним та зубчастим темно-зеленим листям. Колір квітки — від яскраво-жовтого до оранжевого, який після висихання стає червоним. Сафлор використовують у фармацевтичній та харчовій промисловості та для фарбування тканин у текстильній промисловості. Сафлорову олію застосовують у дієтичному харчуванні, оскільки вирізняється високим вмістом лінолевої кислоти і вітамінів К і Е. Насіння використовують як спецію. Підходить для поживного, легкого ґрунту з хорошими водно-повітряними властивостями. Висаджується з березня на сонячних місцях і може сягнути заввишки 60-130 см. Сафлорова олія стає незамінною Як і в насінні соняшнику, є два види олії. Одна з них олеїнова, багата омега-9-жирними кислотами. Вона дуже стабільна при підвищеній температурі, тому використовується для смаження та приготування їжі, але з харчовою і косметичною метою застосовується рідше. Друга — лінолева, багата незамінною омега-6-жирною кислотою. Вона не може синтезуватися організмом, тож має надходити з їжею. Сафлорова олія не має інтенсивного кольору і запаху навіть у холодному віджимі та нерафінованому стані, і це обумовлює її перевагу перед подібними оліями, зокрема соняшниковою, яка має характерний запах і не популярна в косметології. Стриманий колір і запах забезпечили популярність сафлорової олії навіть у живописі, оскільки на відміну від традиційної лляної олії, вона не надає пігментам темнішого відтінку.