У підвищенні імунітету рослин після збору врожаю важливу роль відіграє мідь. Вона запобігає розвитку багатьох хвороб, що робить рослини здоровішими, і як результат ми маємо кращі врожаї. Мідь як метал стимулює природну стійкість, фотосинтез, бере участь у багатьох важливих процесах у рослинах, таких як перенесення електронів, метаболізм клітинної стінки, утворення вітаміну А тощо. Ознаки дефіциту міді та переваги її застосування Мідь є необхідним елементом для утворення хлорофілу, а рослини, які добре забезпечені міддю, мають міцніші клітинні стінки й стійкіші до атаки грибів. Першим і найбільш помітним показником дефіциту міді є зниження тургору рослин, тому рослини виглядають в’ялими незалежно від стану вологості ґрунту. У багаторічних культур кора, з якої виходить смола, може тріснути. З інших симптомів дефіциту міді найбільш очевидний некроз кінчика листя, який починає висихати. Перші симптоми з’являються на наймолодших листках. Садівники, які часто стикаються з появою плямистості листя - небезпечного грибкового захворювання, при якому осінні напади набагато небезпечніші за весняні, добре знають, наскільки поширені хвороби після збору врожаю. Рослини, особливо чутливі до дефіциту міді, - це пшениця, ячмінь, люцерна та тютюн. Різниця у застосуванні оксиду міді, оксихлориду міді та органічного добрива на основі міді Мідь для захисту рослин як елемент може перебувати у різних формах. Незалежно від того, чи це оксид міді II, гідроксид міді або оксихлорид міді, їх специфічність полягає в тому, що вони мають негативний вплив на патогени. Різниця між ними полягає у вмісті іона міді, а іон міді є найбільш важливим, коли мова йде про захист рослин. Оксид міді та оксихлорид міді використовуються в природі як профілактичний фунгіцид та бактерицид, а їх головне призначення - боротьба з борошнистою росою, скрученістю та пористістю листя, нагаром сажі тощо. Вони легше змиваються під дощем, ніж бордоська суміш.