Пеларгонія чи герань в народі відома як калачики. Назва походить від грецького слова pelargos, що означає лелека, оскільки квітка за формою нагадує лелечий дзьоб. Походить з Південної Африки, де є кілька видів, а найпопулярнішими: вертикальна зональна (Pelargonium zonale), щитовидна чи плющелиста (Pelargonium pelatum) та великоквіткова англійська (Pelargonium gradiflorum). Її можна вирощувати в закритих і відкритих приміщеннях. Пеларгонія — чагарникова рослина, яка може виростати до 90 см. На стеблах може бути кілька квіток. Листя віялоподібні, запашні, всипані білими плямами різної форми, довжиною до 4 см. Для горщиків потрібен звичайний компост і температура взимку від 5 до 8 °C. Пеларгонія щитовидна має пониклі пагони. Листя — блискуче, гладке. Квітки подвійні можуть бути усіх кольорів (білого, червоного, рожевого, фіолетового, тонованого тощо) та форм. Pelargonium grandiflorum отримав назву на честь великих квітів (англ. Royal). Розмножується живцями стебел, які можна обрізати круглий рік, хоча взимку їх дуже важко укоренити. Королівська герань шукає повітряну суху атмосферу для свого росту та розвитку. Після цвітіння її слід ретельно обрізати. Вона легко розмножується живцями та насінням. Цьому виду герані потрібна багата суміш ґрунту. Інші ж види не вимогливі до ґрунту, тому задовольняються скупішими, біднішими субстратами (їх можна вирощувати в горщиках та на відкритому повітрі). Під час розведення слід знати, що пеларгонію слід захищати від замерзання в зимові місяці. Якщо, навпаки, ми хочемо раннього цвітіння, нам потрібно поставити її у лютому в теплі місця і рясніше поливати, щоб вона добре росла. На відміну від прямостоячої, у герані королівської та висячої є лише один сезон цвітіння.