На Фарерських островах, що належать Данії, та Оркнейських островах, які є однією з шотландських провінцій, коріння перстачу використовують для дублення шкіри, а лапландці виробляють із нього червоний барвник для фарбування виробів зі шкіри.

Також його можна використовувати як пряність у рибних консервах або у промисловому виробництві лікерів та ароматичних настоянок.

Це трав’яниста рослина, висотою від 10 до 30 см. Квітконоси, кожен довжиною від 3 до 6 мм, вгорі розгалужуються на черешки. Квітки поодинокі, дрібні, діаметром від 1,5 до 2,5 см, з чотирма жовтими пелюстками. Листя супротивні, клиноподібні, витягнуті, велико зубчасті, трипальчасті або п’ятипальчасті, на довгих квітконіжках, якщо ростуть із коренів, або на стеблі. Корінь великий товстий, циліндричний, деревний, майже горизонтальний, щільний, зовні темно-коричневий до чорного, зсередини світло-коричнево-оранжевий, злегка ароматний і сильний на смак. Горіхи (плоди) неїстівні, яйцеподібні або трохи вигнуті, як нирка, гладенькі, інколи зморшкуваті, темно-оливкового кольору.

Поширений по всій Європі та в Західній Азії. У Центральній та Північній Європі росте як бур’ян у горах, на лісових луках, пасовищах, на сухих піщаних ґрунтах. Любить кислі ґрунти, тоді як вапняних уникає.

Має надзвичайно високий вміст дубильних речовин (від 18 до 30%), а також містить кристалічний ефір торментол, глікозиди, хінну та елагову кислоти, флобафени, смолу, крохмаль.

Корінь, який викопують у березні або листопаді, використовують для лікування. Листя, стебла та квіти збирають з червня по серпень.

Корінь слід ретельно промити, а потім висушити. Після чого його можна дрібно нарізати або подрібнити в порошок. Краще використовувати його якомога свіжішим.