Тритикале — це відносно новий вид зерна, створений людиною шляхом схрещування пшениці та жита, що характеризується низкою позитивних якостей обох культур, і насамперед стійкістю до можливих, несприятливих кліматичних умов у місцевості, де його планують вирощувати. Тритикале найкраще росте на чорноземі, але його також можна вирощувати на піщаних, кислих ґрунтах чи торфовищах. Тритикале — перспективна польова культура, що заслуговує почесного місця, як у польовому, так і у тваринницькому виробництві. Зелена маса кормових сортів Тритикале ніжна й солодка, саме тому велика рогата худоба дуже полюбляє її вживати. Також, Тритикале застосовується для виробництва крохмалю, спирту та солоду для пивної промисловості. Зокрема — це одна з небагатьох рослин, яку використовують, як найбільш раціональний сировинний ресурс у виробництві біоетанолу. Борошно Тритикале використовується в харчовій промисловості для виробництва повноцінних продуктів, найчастіше в поєднанні з пшеничним борошном і останнім часом, таке поєднання набуває великої вагомості в продуктовій індустрії. Саме тому, завдяки низці своїх корисних властивостей, були створені численні сорти Тритикале, які за вмістом енергії схожі на пшеницю та мають кращий амінокислотний склад, ніж у житі. Виробництво Тритикале на 30 % — 35 % дешевше, ніж виробництво пшениці, і не зважаючи на те, що воно і вимагає помірних підгодівель, його не потрібно обробляти проти бур’янів. Оскільки, Тритикале досить міцний та виростає приблизно до 120 см заввишки заглушуючи всі бур’яни навколо, через це, його по праву називають очищувачем для поля. Також, ще однією з багатьох плюсів вирощування Тритикале є хороша врожайність, що становить приблизно 6–7 т/г, що є набагато вищим за урожайність пшениці. Зокрема, Тритикале краще зимує, ніж пшениця, і має хорошу стійкість до низьких температур. Проте, він чутливий до нестачі води під час формування та наливу зерна.