Повитиця європейська — небезпечний паразит багатьох рослин
У нашій країні найчастіше зустрічається повитиця польова (Cuscuta campestris) та повитиця чебрецева (Cuscuta epithymum). Це однорічна рослина, яка має стебло, яке обвиває та обгортає рослину-господаря. Стебло дуже тонке, по-різному забарвлене, воно може бути: жовтим, жовто-коричневим, червонуватим, білуватим, зеленим. Вона «липне» рослини-хазяїна і смокче рослинні соки, використовуючи гаусторію.
Квіти повитиці дрібні, зібрані в групи. Цвіте рясно з травня по серпень. Плід — кокон. Одна рослина може сформувати 3000 насінин. Насіння дуже дрібні, і за зовнішнім виглядом нагадують насіння люцерни, конюшини. Насіння зберігає схожість протягом 6 років, а в сприятливих умовах — до 10 років. Наскільки це дрібне насіння, свідчить той факт, що 1000 насінин важать 0,3 г.
Розмножується всіма можливими способами
Розмножується насінням, але може розмножуватись й вегетативно протягом вегетаційного періоду шляхом фрагментації (зривання частин стебла). Повитиця може використовувати все для розширення на нові поверхні. Насіння поширюється вітром, людьми, тваринами, знаряддями, гноєм, що містить насіння (насіння може без пошкоджень проходити через травну систему тварин). Крім того, аграрії мають бути уважні висіваючи насіння люцерни або конюшини, яке не очищене від домішок, субстратів, розсади.
Насіння проростають на поверхні ґрунту лише при контакті з рослиною-господарем, і незабаром ніжка повитиці відокремлюється від ґрунту. Здається, повитиця плаває на конюшині. Під час вегетації частини повитиці легко відриваються та переносяться на нові ділянки за допомогою інструментів. Легко поширюється на ділянці косінням.
No comments yet. Be the first!