Свіжий березовий сік застосовується при лікуванні захворювань крові, печінки, сечовивідних шляхів, при висипу, цинзі, різних шкірних захворюваннях і для зміцнення всього організму.

Кору використовують у вигляді ванн для лікування різних шкірних хвороб, пітливості ніг, висипу, виразки та ін. Чайний відвар, приготований з кори, використовується для промивання та ополіскування шкіри голови, боротьби з лупою та внутрішньо при хронічних захворюваннях шкіри, легень, водній хворобі та подагрі.

Чай із листя: одна чайна ложка подрібненого сухого листя заливають 200 мл окропу. Чай накривають кришкою і залишають на пів години, а потім проціджують. Щодня випивають від двох до чотирьох склянок чаю.

Чай із кори: 30 г кори замочують на 12 годин у суміші 250 мл вина і 250 мл води. Після цього кип’ятять п’ятнадцять хвилин і проціджують. Випивають дві-три склянки чаю на день або вживають по одній столовій ложці чаю щогодини.

Сік: випивайте по одній склянці на день натщесерце вранці. Можна змішати п’ять-шість столових ложок свіжого березового соку з козячим молоком та медом або з невеликою кількістю вина для весняного очищення організму, при піску в нирках, шкірних висипаннях.

Однак свіжий сік також можна використовувати для розтирання шкіри голови для зміцнення коренів волосся й усунення лупи. У косметиці його використовують як загальнозміцнювальний засіб для очищення обличчя та проти сонячних плям.

Настоянка: 20 г листя або бруньок замочують на п’ять днів у 100 мл 60% спирту. Одну столову ложку настоянки додають у чай, який вживають два-три рази на день при певних захворюваннях.

Березовий дьоготь: використовується для виготовлення сірчаної мазі для лікування свербежу шкіри та висипу на шкірі.

Протипоказання: чай з листя берези не викликає шкідливих наслідків для організму. Пити нерозбавлений сік не рекомендується, а препарати березового дьогтю можуть подразнювати шкіру.