Шафран має дуже цікаву історію: його описують у Старому Завіті як найціннішу пряність, яка часто ставала предметом не лише крадіжки, а й підробки, оскільки мала високу вартість. За це було введено смертну кару - виколювання обох очей, ця жахлива практика була припинена після початку вирощування на великих площах.

Століттями шафран використовували як харчову та лікарську рослину, а також як фарбу для нігтів, волосся, тканин і стін храму та для виготовлення парфумів.

Ця рослина, ймовірно, походить з Греції та Малої Азії, звідки її завезли до багатьох країн, де її вирощують для отримання порошку, який використовується для фарбування харчових продуктів та як спеція. Також шафран застосовують як лікарську рослину. Її вирощують у середземноморських районах, у кількох європейських країнах, у деяких азіатських країнах, у США та інших країнах. Цю надзвичайно цінну рослину слід вирощувати і в нашій країні.

Шафран посівний - це багаторічна рослина висотою від 10 до 20 см, цибулина якої округла і тверда, і з якої навесні виростає кілька листків. Рослина цвіте з вересня по листопад, а домашній шафран цвіте рано, навесні. У момент цвітіння листя зникає, а потім з цибулини виростає кілька пурпурно-червоних бруньок, схожих на квіти пізньоцвіту. Цибулини збирають восени, коли квіти повністю розкриваються.

Особливо заслуговують уваги рильця маточок квітів, що використовуються при різних захворюваннях. Офіційна їх назва - Croci stigmata або Croci stigma. Рильця шафрану містять дуже складні лікарські речовини: кроцетин, пікрокроцин, ефірну олію, що містить сафрональ, який, як вважають, надає рослині специфічного аромату і, можливо, забезпечує заспокійливий ефект, а також містять виноградний цукор, воскоподібний жир, сліди алкалоїдів та інших органічних сполук. Шафран - надзвичайно багате джерело вітаміну В2.