Європейський бджолиний гнилець - це хвороба незакритого розплоду. Ми знаходимо кілька видів мікроорганізмів у мертвих личинок. Однак, для розвитку хвороби необхідні й інші несприятливі фактори, тому лише наявності збудника у вулику недостатньо. Личинки (віком 3-4 дні), що захворіли європейським гнильцем, стають в’ялими і набувають брудно-жовтого кольору. Через шкіру личинки видно велику середню кишку, в якій збудник розмножився. Запах залежить від переважаючого збудника, кислий запах походить від Streptococcus apis, запах гнилого сиру походить від бактерії Paenibacillus alvei. У деяких випадках личинка не відразу гине, а встигає вилупитися, особливо при збудникові Paenibacillus alvei, і розпізнається за характерним запахом. Інші симптоми при цій формі захворювання дуже схожі на американського гнильця (втягнуті кришки, знебарвлені, перфоровані). Перебіг захворювання також залежить від зовнішніх факторів. Хвору громаду реабілітують загальними зоотехнічними заходами: площу виводку зменшують до об'єму, яку бджоли взмозі щільно покривати та нагрівати, рамки з великою кількістю хворих личинок видаляються. Для слабших громад додаються рамки з критим послідом, а сама громада зігрівається та підгодовується, особливо навесні.