Соя — це одна з найдавніших культурних рослин, яка являє собою велику частину раціону людини разом із рисом. Вона використовується як у вигляді вареного зерна, так і в якості борошна, або для виготовлення сиру, молока, олії, яку досить часто використовують в їжу, та навіть в інших технологічних цілях — як барвники. Через високий вміст білка, на Сході сою використовують, як добавку до рису. Також, Соя — це кормова рослина, яку вирощують для сінажів та силосу в поєднанні з кукурудзою. Зерно Сої використовується, як корм — білковий концентрат, та як макуха, яка є цінним залишком після віджимання олії із зерна. Олія ж використовується для споживання людиною або для виготовлення маргарину. Соя містить у 4 рази більше засвоюваного білка, ніж кукурудза, тому при раціональному харчуванні вона є чудовим доповненням до кукурудзи. Таке поєднання покращить не тільки співвідношення між засвоюваними білками та вуглеводами в суміші, але і якість білків. Основні органічні речовини Сої: містить приблизно від 16 % до 24 % засвоюваного білка (насправді білки Сої найбільш схожі на білки тваринного походження. Макуха із соєвої олії, отримана пресуванням або екстракцією, містять 41–43 % білка. Олійна крупа, отримана екстракцією, містить 44 % — 46 % білка і приблизно 5,3 % жиру); багата жиром — у порівнянні з клітковиною, у якої її лише 5,0 %, жиру зерно містить понад 18 %; містить зовсім небагато кальцію — Ca 0,25 %; має набагато менше фосфору (P), ніж пшеничні висівки, лише приблизно 0,59 %; містить каротин, провітамін D і вітамін А (хоч у порівнянні досить мало); не багата рибофлавіном, але вона містить більше рибофлавіну, ніацину та тіаніну, ніж злаки, кукурудза та овес.