Захист та збереження вологи ґрунту з мінімальними втратами та пом’якшення теплового стресу забезпечується подрібненими залишками посівів, тобто покриттям поверхні ґрунту щонайменше на 30% або навіть краще 35-45% та вирівнюванням й ущільненням поверхні валиками. Захист будови ґрунту та його біологічна активність залежить від якості запилення стерні та ступеня покриття рослинними залишками. Добре покрита земна поверхня придушує удар дощових крапель на відміну від погано покритої чи голої поверхні. Рясність пилового шару ґрунту важлива через поглинання опадів, які потрапляють на його поверхню. Якщо під шаром пилу не буде ґрунтового шару, вода рівномірно зволожить ґрунт і не буде калюж, які спричиняють замулення. Коли проводиться пилоутворення стерні на вологому ґрунті, подрібнений нижній шар допоможе нормальній інфільтрації води. Грудочки, які після запилення стерні мають приблизно однаковий розмір, не більший за розмір жменьки, рівномірно нарізані й притиснуті валиком до землі, поводяться так само, коли мокрі, вологі або повністю сухі. Чергування змочування та висихання впливає не тільки на поверхню ґрунту, але й на шар під ним. У ґрунті, який не обробляється рівномірно (сліди необробленого ґрунту), рівномірна і гармонійна біологічна активність не може розвиватися. Смуги необробленого ґрунту (наприклад колісні доріжки врожаю) після запилення стерні будуть пом'якшуватися набагато повільніше у порівнянні з рештою ґрунту, хоча вони можуть повторно зволожуватися опадами протягом літа. Добротне запилення стерні є необхідною умовою якісної мінералізації рослинних залишків, закладених у ґрунт. Незалежно від сезонних опадів, в добре обробленому ґрунті є достатня кількість вологи, повітряний і тепловий режим сприятливий. Всі ці три параметри необхідні для того, щоб відбулися біологічні процеси мінералізації органічних речовин. У випадку більшої кількості соломи її внесення слід здійснювати поступово шляхом пилу, догляду та основної обробки.