Приготування парника гарячим способом досить дешеве і має просту структуру. Ви можете налаштувати розмір парників відповідно до власних вимог. Дренажний шар (гравій, кукурудза, гілочки) спочатку кладуть на землю більш тонким шаром. Наступний - шар гною та соломи, який готують за 10 днів до будівництва парників. Шар гною повинен бути на півметра довшим і ширшим від парників, щоб забезпечити хороший нагрів бічних частин парника. Товщина шару гною залежить від пори року (зима чи рання весна), в якому ми вирішили підняти парник. Гній слід покрити шаром вапна для регулювання значення рН (для зниження кислотності) та запобігання росту грибків. Активація негашеного вапна виділяє тепло, яке активує мікроорганізми. На підготовлену таким чином основу парника кладуть каркас з дощок, цегли, підручного матеріалу (солом’яні тюки). Найчастіше каркас роблять з дощок шириною від 20 до 30 см і товщиною від 3 до 4 см. Північна сторона рами повинна бути на 5-10 см вище південної. Цей ухил дозволить покрівлю парників розміщувати похило, що дасть можливість стікати воді після дощу і краще проникати сонячному світлу, що покращить освітлення та опалення парника. Після розміщення каркасу додається субстрат, в який будуть висіватися рослини. Найпоширеніший субстрат - це суміш землі та гною у співвідношенні 1: 1, яку необхідно попередньо продезінфікувати. Парники покриті каркасом, який може бути виготовлений з дерева та нейлону, і може служити різними іншими рішеннями (старі вікна, агротекстиль). Якщо очікується холодний період, добре мати допоміжне прикриття для парника, щоб краще захистити рослини. Це можуть бути і тюки соломи, якими на ніч покривається парник. Вентиляція парників надзвичайно важлива, особливо в кінці зими, на початку весни або на початку осені. Для хорошої вентиляції досить підняти каркас парників.