Розмноження оману може відбуватись декількома способами: шляхом прямого посіву насіння на виробничій ділянці, через розсаду та поділом кореневих головок. Безпосередній посів насіння проводиться рядковими сівалками суцільними рядами з міжряддям 70 см та на глибині до 2 см. Цей спосіб сівби вимагає 3-4 кг/га насіння і рідко застосовується в ширшій практиці, лише в наукових дослідженнях при відборі нових генотипів. У розсадному виробництві в основному присутнє розмноження через розсаду та її пересадка на постійне місце. Садити можна восени - пагони, вироблені на холодних грядках, пересаджують у жовтні та листопаді, а навесні, у березні, пересаджують ті, що вирощували у теплиці. Рослини пересаджують з міжряддям 70 см та відстанню між рослинами 40 см. Розмноження діленням кореневих головок є досить поширеним явищем. Важливо, щоб кожна частина, яку пересаджують, мала принаймні одну активну бруньку, яка дасть нову рослину. Пересадку роблять у жовтні. Розмір рослинного простору становить 70 х 40 см. Протягом вегетації урожай омана можна доповнити 10-200 кг/га поживних речовин азоту, якщо підраховано, що зелену масу потрібно зміцнювати. Для забезпечення високої врожайності та гарної якості коренів було б непогано додати 200-300 кг/га комбінованих поживних речовин NPK. При пересадці необхідно організувати полив для того, щоб пересаджені рослини краще та безпечніше прийнялися. Також у посушливий період під час вегетації слід забезпечити два-три зрошення з нормою 20 мм/кв. м води. До боротьби з бур’янами підходять в той момент, коли вони починають з’являтися в культурі. Перше боронування проводять через кілька днів після пересадки, а друге - коли рослини досягають висоти 20 см. Якщо пізніше з’являються бур’яни або ґрунтова корка, при необхідності це роблять знову. Збір коренів оману починають восени або на початку весни. Їх витягують з рослин віком два-три роки. З однорічних рослин корінь невеликий і водянистий, тому він не придатний для використання.