Лілії погано переносять вологий ґрунт. Земля, на якій вони вирощуються, повинна бути добре дренованою. Цибулини ніколи не перебувають у стані повного спокою. Найважливішою частиною цибулини є базальна пластина, до якої прикріплені оболонки. Шкаралупи - це, фактично, змінені листя, які служать для накопичення запасу поживних речовин. Цибулини лілій дуже ніжні і тендітні, оскільки вони не мають захисної оболонки, як у тюльпанів і нарцисів, тому з ними слід поводитися обережно. Голівки висаджують на глибину, яка вдвічі перевищує їх висоту. Оптимальний час для посадки - на початку осені, або якщо вони придбані занадто пізно - навесні. Більшість лілій висаджують на сонячних або напівтінистих позиціях. Напівтінь досягається висадкою цибулин поруч з листяними чагарниками. Ґрунт повинен мати достатню кількість органічних речовин, бути добре дренованим і підготовленим, принаймні на глибину до 30 см. Як тільки навесні з’являються пагони, рослини підгодовують концентрацією добрив 10:10:10. Підживлення можна повторити ще раз, через 6-8 тижнів, але добриво не слід використовувати після розвитку квіткових бруньок. У період вегетації ґрунт повинен бути постійно вологим. У більшості лілій з однієї цибулини розвивається лише один квітконос. Переважна частина лілій стійка до низьких температур, їх можна залишати у одному місці на довгі роки. Тільки тоді, коли помічається, що кількість квіток зменшується, цибулини потрібно розділити. Це робиться наприкінці літа або на початку осені, коли листя жовтіє, цибулини обережно виймають з ґрунту, розділяють їх і висаджують кожну окремо. Квіти лілії зрізають, як тільки колір добре видно на першій бруньці в суцвітті. У вазі бутони поступово розкриваються.