Солоність ґрунту визначається вимірюванням загальної розчиненої речовини (TDS) та електропровідності (EП) його водного розчину. Солоність ґрунту тісно пов’язана з кількістю мінеральних речовин у ньому і вимірюється як величина ЕП насиченого зразка і вимірюється у См/см. Значення ЕП коливається від 1 до 4 См/см. Низька електропровідність ґрунту (живильного середовища) свідчить про нестачу поживних речовин, тоді як дуже висока - про перенасичення живильного середовища поживними речовинами, через що поглинання в рослинах зменшується. Текстура ґрунту також впливає на кількість доступної вологи, що обумовлює його провідність. Іони зв'язуються з іншими частинками в грунті, і коли вони всі пов'язані, їх важче визначити. Волога, тобто вода, допомагає виділяти іони, щоб їх можна було легше виміряти. Наявністю іонів вказує, скільки поживних речовин доступно рослині. Наприклад, рослини мають різну толерантність до концентрації розчиненої солі та поживних речовин. Так, горох і квасоля дуже чутливі до відкладення солей у ґрунті, а ЕП повинна бути менше 2 мкСм/см. Пшениця та помідори мають помірну стійкість до вищої ЕП. Шпинат і цукровий буряк є прикладами рослин з дуже високою толерантністю до ЕП, і вона може досягати 16 мкСм/см.