Розмарин використовували як запашну і лікарську рослину ще стародавні єгиптяни та греки. Дикий розмарин росте переважно в Середземномор'ї та Північній Африці, Туреччині, на Кіпрі. Розмарин - чагарникова багаторічна вічнозелена рослина. Він має потужну кореневу систему, тому його можна вирощувати на менш родючих ґрунтах. Стебло кущисте, а гілки дерев’яні і частково лежачі. Кущі досягають висоти від 0,8 до понад 2 м. Листя на коротких стеблах і протилежно розташовані, довжиною 3-4 см. На лицьовій стороні темно-зелені, а на зворотній покриті густими волосками, що робить їх сивими. Квітки синьо - фіолетові або білі. Найчастіше на верхніх частинах гілок розвивається 5-10 квіток. Насіння невеликі, блискучі та овальної форми. Вага 1000 зерен становить 0,8 - 1,0 г. Схожість насіння дуже мала, 15-40%, проростає дуже повільно, а схожість починається через 30 днів при температурі 20 °C. Насіння втрачає схожість дуже швидко, через 2-3 роки навіть до 80%. Зелені гілочки з листям містять 0,4 - 0,6% ефірної олії, тоді як висушені листя містять до 2% олії. Сухе листя також містить гетерозиди, поліфеноли, глюкозиди та інші сполуки. Ефірна олія містить пінени, камфен, мирцен, дипентен, борнілацетат, борнеол, цинеол, камфору, ліналілацетат, лімонен та розмаринову кислоту (близько 8%). Лист використовується як чай для поліпшення травлення та проти розладів шлунку. У формі настоянки та у вигляді мазі використовується для загоєння та знезараження ран та як протиревматичний засіб. Листя також використовують як пряність у кулінарії. Ефірна олія входить до складу багатьох препаратів, які використовуються як антисептик, протиревматичний засіб та для зміцнення коренів волосся, а також використовується у ветеринарії проти паразитів. Олія також є хорошим антиоксидантом, але все ще в основному використовується в ароматичній промисловості, косметиці та як освіжувач повітря.