У європейських садах, в тому числі українських, століттями вирощували однорічні та дворічні гвоздики, такі як гвоздика китайська (D. chinensis), гвоздика гренадин (D. caryophyllus), гвоздика турецька (D. barbatus), відома як гвоздика бородата і багато іншого. Незважаючи на те, що вони недовго прикрашають сад своїми квітками, вони не втрачають своєї популярності завдяки своїй красі, легкості, з якою розмножуються, і своєю невибагливістю. Різновиди Природно, найбільш привабливими є гвоздики багаторічні. Такі, наприклад як гвоздика периста (D. plumaris), пишна гвоздика (D. superbus) і, звичайно ж, велика група гвоздик гібридного походження. Заводчики постійно використовують їх у своїй роботі. В результаті було створено незліченну кількість різновидів і форм з кітчевими і простими квітами, зараз їх колірна палітра величезна. Однак є багато видів, які до сих пір не порушені рукою селекції. Це може бути і добре, тому що в прагненні отримати все більше і більше квітів і яскравих кольорів, елегантність і романтичне зачарування природних гвоздик губляться, а також зазвичай гібридні сорти залишаються без запаху. Безперервно квітучі гвоздики (D. Caryophyllus semperflorens) є найпопулярнішими, так як вони доступні у квіткових магазинах круглий рік у вигляді зрізаних квітів. Вони відрізняються своєю здатністю послідовно формувати нові стебла, тому їх цвітіння не припиняється, поки температура повітря не впаде нижче 8 градусів. Перші такі сорти були отримані близько 200 років тому французьким садівником Далме. Сьогоднішні «нащадки» - це найпоширеніші тепличні гвоздики - групи Сім. Разом з гвоздикою Шабо і американської благородною гвоздикою вони є основною культурою для багатьох квіткових компаній. У багатьох країнах, де зими не такі холодні, як в нашій країні, вони також є звичайними багатолітниками для садів. У наших умовах вони теж зазвичай виживають і навесні починають цвісти.