Найчастіше вони атакують картоплю, але також перець, помідори, баклажани та бур’яни сімейства пасльонових, пасльонові та чорну бузину. Симптоми проявляються в районах, де рослини менш розвинені. Вони слабше ростуть, жовтіють і в’януть, вони не покривають рядки, листя сохнуть, а корінь погано розвинений і роздвоюється і змінює колір на коричневий, тоді як бульби формуються маленького розміру. Через два місяці після посадки картоплі на коренях заражених рослин помічаються від золотисто-жовтих до мідних та ще темніші утворення (старіші цисти), які насправді є цистами нематод. Округлі молочно-білі утворення - це молоді самки, які через 10 днів потемніють до золотисто-жовтого або більш темного кольору. Після завершення вегетації картоплі мертві особини самок з яйцями (цистами) залишаються в ґрунті і виживають в цій формі несприятливі кліматичні умови. Кожна циста містить приблизно від 200 до 1000 яєць, які за сприятливих умов можуть вижити до 10 років в зараженому ґрунті незалежно від наявності рослини-господаря. Нематоди поширюються на нові поверхні із зараженим рослинним матеріалом, ґрунтом, упаковкою, в якій заражена картопля. Найпоширенішими місцями, де залишаються цисти, є бульби, разом з бруньками, на залишках ґрунту, предметах та механізмах, де знаходиться заражений ґрунт. Як профілактичний захід рекомендується використовувати стійкі сорти, багаторічну сівозміну та мульчування, а також дотриматись карантинних заходів. На ділянках, які тривалий час були заражені нематодами, необхідно садити стійкі сорти, дотримуватися трирічної сівозміни та використовувати нематоциди, щоб утримувати популяцію нематод нижче економічного порогу шкідливості. Також слід проводити регулярний моніторинг кількості та життєздатності цист у ґрунті. Якщо захист не здійснено, нематоди також можуть спричинити втрату 80 % врожаю.