Хвороба зеленого в’янення (Verticillium albo-atrum) може спричинити серйозні втрати овочевих рослин родини Solanaceae. У районах, де їх вирощували тривалий час, особливо в монокультурі, може трапитися повний неврожай. Інтенсивність в’янення та втрата врожаю залежать від рівня живлення в ґрунті, умов навколишнього середовища та чутливості культури. Збудник має широке коло хазяїв — понад 200 видів трав’янистих і деревних рослин. Із культивованих це представники родин Solanaceae (перець, помідори, картопля, синій баклажан), Cucurbitaceae (огірок, диня, кавун) та інші. Не чутливими до цього збудника є кукурудза та злакові. Причина, чому збудник настільки небезпечний і чому здатен спричиняти небезпечні захворювання, полягає в тому, що він може вразити рослини на всіх стадіях розвитку, тож молоді рослини та саджанці можуть загинути дуже швидко після зараження. Перші симптоми проявляються на нижніх листках у вигляді легкого в’янення. Заражені листки розм’якшуються, згортаються всередину, але зберігають колір. Звідси й назва — «зелене в’янення». Під час подальшого розвитку листя втрачає силу, висихає і з часом опадає. Крім листя збудник уражує гілки і навіть цілі рослини. Тоді на поздовжньому розрізі кореня можна помітити некроз, характерний для зеленого в’янення. У деяких випадках може здаватися, що рослина одужує, особливо на початкових стадіях захворювання. Характерно, що рослини мають укорочені міжвузля, що надає їм кущистого вигляду. У томатів, на відміну від перцю, симптоми з’являються дещо пізніше, на старших листках у вигляді хлоротичних плям, які потім некротизуються.