Береза - це листяне дерево висотою до 30 метрів з гладенькою білою корою, тонкими обвислими гілочками. Листя її закруглені і мають подвійний зубчастий край.

Бутони збирають наприкінці зими і на початку весни, поки вони не починають розкриватися, сушать у тіні в добре провітрюваному прохолодному місці. Листя збирають з травня по липень, сушать у тіні в теплому і провітрюваному місці. Кору збирають ранньою весною або пізньою осінню, сушать у теплому і провітрюваному місці. Суху кору можна подрібнити в борошно.

Березовий сік збирають навесні, у період його найбільшої циркуляції. З одного дерева можна зібрати від одного до п’яти літрів соку, залежно від погоди та температури. Після збору березового соку пошкодження деревини змазують смолою для дерев, щоб воно якнайшвидше загоїлося. Смолу отримують сухою перегонкою деревини.

У листі берези основними лікарськими речовинами є флавоноїди, а також ефірні олії, гіркі речовини, сапоніни, вітаміни тощо. Березовий сік містить інвертовані цукри, органічні кислоти, солі, білки, гормони росту рослин. Березова кора містить багато березової камфори, дубильних речовин, гірких речовин, ефірних олій, смол, фітостеринів (воскоподібна речовина) та ін.

Березове листя є одним із найсильніших рослинних діуретиків. Це особливо важливо при таких станах, як накопичення води в черевній порожнині, що виникає при цирозі печінки, виражені набряки на ногах і хворобливі суглоби, вода в легенях і серці, хронічний катар сечового міхура, камені і пісок у нирках, а також при гельмінтозі та гарячці. Компреси з молодого листя берези накладають на хворобливі місця при ревматизмі та подагрі, а також на набряклі та болючі суглоби. Ванночки з березового листя рекомендуються при шкірних захворюваннях (мокрі та сухі лишаї, свербіж, лупа та ін.).