Кучерява папороть або ж Нефролепіс піднесений (Nephrolepis exaltata) — це вид папороті, рідний для тропіків, ще у Вікторіанські часи, у так званий час манії Папороті, була однією з найулюбленіших видів рослин. Більшість Папоротей добре переносять умови слабкого освітлення, але не переносять сухого повітря сучасних інтер’єрів, якщо Кучеряву папороть забезпечити трохи більшою відносною вологістю, вона буде процвітати без серйозних проблем роками, не потребуючи багато уваги. Зазвичай ця Папороть росте у формі дерну, заввишки приблизно — 40 см і таким же діаметром. Листя, що виходять із розетки, трохи зігнуті та можуть мати довжину від 46 см до 50 см, у старих рослин, навіть, понад 75 см. Листя складені у такий спосіб, що з кожного боку центральної жилки розвиваються ніжне дельтоподібне листя завдовжки від 2 см до 8 см, з трохи зазубреним краєм світло-зеленого кольору. Нефролепіс піднесений частково вирощується в сильно затіненому місці. Найбільш придатні температури для вегетативного росту складають приблизно від 18 °C до 21 °C, але температура більша за 24 °C уповільнюють ріст, взимку ж переносить зниження температури до 10 °C. Для вирощування рослини потрібен вологий, але добре проникний субстрат. Кучерява папороть любить регулярний полив, два-три влітку й раз на тиждень взимку, якщо не підтримувати при нижчих температурах. Проте, все-таки варто добре підтримувати високу відносну вологість, щодня обприскуючи м’якою водою. Нефролепіс не терпить протягів, під час вегетативного росту потрібно злегка підгодовувати кожні два тижні. Коли Папороть добре розвивається, може, пережити періодичне висихання, якщо ж рослина погано росте, її можна сильно обрізати та заохотити до нового зростання з коріння.