Гортензія – прекрасний квітучий чагарник, який є невід’ємною частиною наших садів, належить до рослин родини гортензієвих, в якому, окрім чагарників, можна знайти альпіністські гортензії, покривні, карликові види та навіть маленькі дерева. Природним середовищем існування є Гімалаї, Східна Азія та вологі лісові райони Північної та Південної Америки. Найрізноманітніші гортензії зустрічаються на їх батьківщині – Китаї та Японії, де є сорти чагарників, невеликих дерев та альпіністські, висота яких сягає 30 м. Гортензії цвітуть великими кулями яскравих кольорів – від білого, кремового, синього, різних відтінків червоного, рожевого до сортів, які цвітуть кількома відтінками водночас з червня аж до кінця осені. Голова квітки складається з двох видів квітів: непомітних, які родять, і які заховані посередині, і більших, чотирипелюсткових, але стерильних, які їх оточують. Колір квітки варіюється в залежності від реакції кислоти ґрунту (рН). Чим кисліший ґрунт (від рН 4), тим квітки блакитніші, менш кислі та до нейтральних кольорів рН 7 та рожеві або червоні. Гортензії не особливо вимогливі до вирощування, але найкраще ростуть на важких і вологих ґрунтах. На них впливає кислий ґрунт, тому бажано, щоб рН реакції становила від 6,5 до 4,5. Але якщо ми вирощуємо їх на ґрунті зі значенням рН вище 7, виникає хлороз через дефіцит заліза. Гортензії слід удобрювати навесні з настанням вегетації та регулярно поливати. Ділянку навколо коренів слід захистити мульчею, щоб запобігти випаровуванню води. Гортензію також слід обрізати після цвітіння, оскільки вона цвіте квітами та зайвими гілками, які заважатимуть росту, але при обрізанні потрібно звертати увагу не на стару частину рослини, а лише на молоді пагони. Молоді пагони мають зеленуватий колір та невеликі плями, тоді як старі гілки можна впізнати за дерев’янистістю.