Основним недоліком вівса є його важке лущення, оскільки зерно покрите зовнішньою твердою половиною, а також внутрішньою, яка зрослася із зерном на нижньому кінці. Завдяки високому вмісту клітковини, що отримується переважно з лушпиння, воно містить найменше енергії з усіх зерен, які вирощуються в районах з помірним кліматом. Зерно рекомендується чистити Для годуваня худоби найкраще використовувати чищений овес. Однак існує також така форма, коли зерно оголене і при обмолоті випадає із соломи, подібно до зерна пшениці або жита. Воно містить близько 12% сирого білка і 11% сирої целюлози. На деяких фабриках овес очищають від оболонки, після чого в зерні отримують 14% і більше сирого білка і лише 2% сирої целюлози. На відміну від інших злаків, зерна вівса містять глюкани, які уповільнюють всмоктування білків та вуглеводів з органів травлення, що небажано, особливо у молодих тварин при інтенсивної відгодівлі. Однак ці самі речовини бажані в раціоні людини, оскільки вони знижують рівень холестерину та глюкози в крові. Кількість жиру у вівсяних зернах становить 5%, і вони у значному відсотку складаються з ненасичених жирних кислот, що сприятливо впливає на склад молочного жиру та дозволяє отримати більш м’яке вершкове масло, технологічно менш сприятливе для використання. Овес в основному використовується в харчуванні коней як за смаком, так і за дієтичним впливом на травлення. Коні, яких годують вівсом, рідко страждають від кольок і так званої святкової хвороби. У їжі для коней, які важко працюють, 50% вівса слід замінити кукурудзою через вищу концентрацію енергії.