Свиня дика, кабан, вепр, кнур… Хто ж не знає цього найпоширенішого в більшості регіонів світу наземного ссавця.

Колись він був приручений нашими предками і став прабатьком численних порід домашніх свиней.

Незважаючи на відносно невеликий розмір, ця тварина – могутня і сильна. А часто ще й агресивна та безстрашна. Особливо це стосується дикої свині з виводком поросят. Тут не підходь і близько… Не так давно – до 2015 року – кабан дикий був чи найбільш чисельним парнокопитним на заповідній території. Але африканська чума суттєво викосила цей вид. Проте нині він потроху відновлюється.

В Україні вид поширений у Карпатах (до висоти 1 800 м), у лісовій та лісостеповій смугах. Свиня дика — одних з найвідоміших мисливських звірів, цінний задля м'яса, шкіри, щетини та ікол.

Дика свиня — переважно нічна і загалом всеїдна тварина. Переважну частину раціону цієї тварини становлять фрукти, насіння, коріння і бульби.

Річний цикл життя

Шлюбний період – у грудні. Самці зазвичай виборюють контроль над 1–3 самицями, але іноді це число може сягати 8. Після сезону спарювання самці йдуть геть. Самиця зазвичай у кінці квітня – на початку травня народжує від 4 до 8 поросят, хоча відомі випадки народження до 13 поросят.

Опис зовнішнього вигляду

Тіло кремезне, довжиною до 2 м, висота в холці до 1,1 м, вага до 450 кг, самці більші за самиць. Тіло вкрите жорсткою щетиною і зазвичай дещо тоншим хутром, але часто хутро дуже мізерне, лише хвіст злегка вкритий короткими волосками. Забарвлення від темно-сірого до чорного або коричневого. Багато особин мают бакенбарди і гриву на потилиці. Молодь смугаста. Морда видовжена, у самців виступають ікла.

Фото Станіслава Гуменюка

Чорнобильський Радіаційно-екологічний Біосферний Заповідник