Захворювання характеризується переважно ураженням органів дихання: хронічний кашель, біль у грудях, задишка і відхаркування з кров'ю, а також ураженням підшкірної тканини і скелетних м'язів, в рідкісних випадках ураженням головного мозку. Парагонімоз широко розповсюджений у Східній (Китай, Корея, Японія) і Південно-Східній Азії (В'єтнам, Індонезія, Лаос, Таїланд, Філіппіни); окремі осередки є в Південній Азії (Індія, Шрі-Ланка), а також в Західній (Бенін, Ліберія, Нігерія), в центральній Африці (Заїр, Камерун); в Південній (Бразилія, Еквадор, Колумбія, Перу, Венесуела), Центральній (Мексика, Коста-Ріка) і Північній Америці (США). Вогнища парагонімоза виявлені і в Росії (Приморський край, Приамур'я). Збудник - трематода Paragonimus westermani - легеневий сисун. Всього з роду Paragonimus більше 10 видів можуть інфікувати людей. Життєвий цикл включає чергування 3 господарів: прісноводні молюски - прісноводні ракоподібні - ссавці (свині, собаки, кішки, щури, ондатри, дикі м'ясоїдні тварини і людина) Люди заражаються при вживанні сирих, маринованих або термічно не оброблених прісноводних ракоподібних. Механізм передачі збудника: фекально-оральний; шлях передачі - харчовий. При гострому плевролегеневому парагонімозі з'являється лихоманка (39-40 ° С), болі в грудях, задишка, кашель з гнійною мокротою, яка іноді містить домішки крові. Важкими ускладненнями є дифузний пневмосклероз, легенева кровотеча, рак легенів. Через 2-3 місяці настає хронічна стадія зі зміною періодів загострень і ремісій, яка може тривати протягом 2-4 років. Зустрічається також мозковий парагонімоз з клінічною картиною менінгіту, епілепсії, розм'якшенням мозку і атрофія зорового нерва. Діагностика: виявлення яєць гельмінта в мокроті та фекаліях. Діагноз личинкового парогонімозу підтверджується серологічними реакціями зі специфічним антигеном. Лікування: бітіонол, хлоксил, празіквантел (азінокс).