Кантаридин - трициклічна похідна тетрагідрофурану. Міститься в крові і статевих залозах шпанських мушок та інших жуків-наривників (Epicauta immaculata і р. Mylabris), майок, також цією речовиною володіють кілька представників сімейства жуків-вусачів - Phymatodes testaceus і Certallum ebulinum. Летальна доза для людини - 40-80 мг/кг (перорально), для тварин - 1 мг/кг (внутрішньовенно). Кантаридин з давніх давен використовувався як афродизіак, ефективний наривний і сечогінний засіб, хоча відомі й інші його застосування: - існує припущення, що венесуельський лідер Симон Болівар міг бути випадково отруєний шпанською мушкою; - Джордж Вашингтон за допомогою шпанських мушок лікувався від епіглотиту; - маркіз де Сад додавав порошок із шпанських мушок в їжу і напої своїм гостям і просто знайомим заради втіхи; - у 1572 р. А. Паре написав звіт про чоловіка, який страждав від «найстрашнішого сатиріазу» після прийняття зілля, в складі якого кропива і шпанська мушка; - підступна дружина Октавіана Августа - Лівія (мати імператора Тиберія) підсипала кантаридин у страви гостям з наміром схилити їх до нескромності, щоб потім шантажувати; - великою прихильницею любовного коктейлю була і російська імператриця Катерина II; - в 1954 р. А. К. Форд був засуджений до довічного тюремного ув'язнення за ненавмисне вбивство двох жінок, давши їм цукерки з кантаридином, які повинні були подіяти як афродизіак; - в Стародавньому Китаї жуків змішували з людськими екскрементами, миш'яком і вовчим м'ясом, щоб зробити першу в світі смердючу бомбу. Одним з побічних ефектів препаратів шпанской мушки є приапізм - тривала і хвороблива ерекція, не пов'язана зі збудженням, що призводить до застою крові і розвитком запального процесу, і як наслідок - гангрена. Препарати на основі кантаридину навіть в малих дозах негативно впливають на нирки, печінку, шлунково-кишковий тракт і центральну нервову систему. Саме тому без консультації лікаря, подібні афродизіаки краще не використовувати.