Дірофіляріоз – нематодозне захворювання людини, що проявляється підшкірними вузлами або вузловими ураженнями легеневої паренхіми (часто діагностується як злоякісна пухлина). Характеризується повільним розвитком і тривалим хронічним перебігом. У людей серце не уражається (на відміну від тварин). Збудник: личинки нематод роду Dirofilaria (Dirofilaria repens, Dirofilaria immitis). Джерела інвазії: інвазовані домашні собаки, а також кішки, дикі тварини. Людина є випадковим (тупиковим) господарем Dirofilaria, тому для оточуючих інфекційної небезпеки не несе. Спосіб передачі: через укуси комарів роду Aedes, Culex, Anopheles. Дірофіляріоз широко поширений у США, в Південній (Іспанія, Франція, Італія) і Східній Європі, Бразилії, Індії, країнах Африки і в Австралії, Малої і Центральної Азії, на Шрі-Ланці, Японії, Канаді, Казахстані, Узбекистані, Туркменії, Грузії, Вірменії, Білорусії, Росії та в усіх регіонах Україні. З усіх тварин, хворих на дірофіляріоз, накраще вивчена хвороба домашніх собак. При слабкій інвазії хвороба протікає безсимптомно, що сприяє поширенню інвазії. Симптоми проявляються у собак при наявності не менше 25 дорослих дірофілярій. Українські дослідники виділили 4 основних синдроми дирофіляріозу собак: інтоксикаційний, шкірний, псевдопухлинний і недостатність правого шлуночка серця. У людини личинки з током крові переміщаються під шкіру, підшкірну клітковину, слизові і/або у внутрішні органи. Інкубаційний період від 1 місяця до 2 років. Личинка блукає по організму людини, локалізуючись в різних органах. У більшості випадків в оці (в повіках, кон'юнктиві, очному яблуці), в області голови, шиї, тулуба, кінцівок, пупка, молочних залоз, статевих органів та ін. При цьому у хворого утворюється підшкірна (підслизова) пухлина, що викликає біль, почервоніння, свербіж, відчуття розпирання і переміщення стороннього об’єкту. Діагностика: аналіз епідеміолого-епізоотологічних даних, клінічних та та лабораторних досліджень. Лікування: хірургічний; антибіотики.