Лихоманка цуцугамуши (кліщовий рикетсіоз, річкова лихоманка) - гострий природно-вогнищевий трансмісивний рикетсіоз, що характеризується первинним афектом і лімфаденопатією. Збудник: внутрішньоклітинний паразит рикетсія Orientia tsutsugamushi. Специфічний переносник: кліщі Leptotrombidium deliensis, L. akamushi, L.pallida, L.scutellarus, L.tosa, L.palpalis, L.orientalis, Neotrombicula tamayiai, N. saduski, N.kitosatoi, N.miyajimi, N.japonica, N.fuji, N.mitamurai та ін. Резервуар захворювання: гризуни, сумчаті та комахоїдні тварини Зона поширення: Південно-Східна Азія, Нова Гвінея, Північна Австралія, в Росії - Примор'я, Азербайджан Рівень і сезонність захворюваності залежить від періодів активності кліщів (липень-вересень або травень-жовтень). Зараження людей пов'язане з перебуванням у середовищах, де поширені червонотільцеві кліщі. Рикетсії проникають в організм людини через шкіру після укусу кліща, у місці ін’єкції утворюється первинний афект у вигляді місцевого ураження шкіри. Далі інфекція поширюється по лімфатичних судинах, в результаті виникають лімфангіти і регіонарні лімфаденіти. Потім рикетсії потрапляють в кров, де розмножуються, що призводить до рикетсіозної інтоксикації з алергічною реакцією. Інкубаційний період 3-18 днів. Першим з'являється регіонарний лімфаденіт, локалізація його залежить від місця розташування первинного афекту. На 3-4-й день температура піднімається до 39-40⁰С, утримуючись на такому рівні 2-3 тижні. У хворого спостерігається збільшення печінки, біль в області запалених лімфатичних вузлів, поліморфний висип по всьому тілу (зберігається 3-6 дн.). Летальність 15 до 60%, причиною є ускладнення - пневмонія, міокардит, енцефаліт. Після перенесеного захворювання розвивається строго специфічний імунітет, проте можливі повторні захворювання через 3 роки. Лікування: антибіотики тетрациклінового ряду, левоміцетин. Профілактика: дотримання заходів індивідуального захисту, акарицидні заходи. Специфічна вакцина не дає 100% захисту