Жовчний гриб - Tylopilus felleus - гірчак - помилковий білий гриб - неїстівний двійник білого гриба, представник сімейства болетових. У цього гриба м'якоть відрізняється гірким смаком, який не зникає після відварювання, а тільки посилюється. Поширений на Поліссі та в Лісостепу на кислих родючих землях, піщаниках і легких суглинках. Зростає в хвойних лісах з червня по листопад. Молодий жовчний гриб запросто можна сплутати з білим грибом, боровиками (сітчастим і бронзовим) та підберезовиками. Від підберезовиків відрізняється відсутністю лусочок на ніжці, від боровиків наявністю темної сіточки на ніжці (у боровиків сіточка світліше основного забарвлення ніжки). Зрілі жовчні гриби до того ж мають рожеві пори. Існує їстівний різновид цього гриба з приємною на смак м'якоттю - жовтий жовчний гриб, який росте на лісових галявинах, відрізняється більш світлою шапинкою і практично гладенькою ніжкою. Свою назву «жовчний» отримав завдяки специфічному гіркому смаку, також ці гриби застосовують в медицині для виготовлення жовчогінних препаратів. Смак у цих грибів настільки гіркий, що проковтнути його неможливо, тому отруєння, пов'язані з його вживанням досить рідкісні. Однак, якщо ви любите солити, маринувати або консервувати гриби, смак гірчака може замаскуватися через оцет або приправи. Симптоми отруєння гірчаком можуть проявитися через кілька тижнів або навіть місяців після вживання в їжу. Токсини жовчного гриба швидко всмоктуються в кров і згубно впливають на клітини печінки. У людини виникають запалення жовчовивідних шляхів, порушення процесу відтоку жовчі, порушення функціонування печінки, а при високій інтоксикації - цироз. Деякі фахівці стверджують, що токсин жовчного гриба може проникнути в організм і через шкіру, тому не слід чіпати ці гриби в лісі, нюхати або куштувати «на язик». Є відомості, що після такої "проби" людина може відчувати запаморочення і слабкість, які зникають через кілька годин, а наслідки проявляються через кілька тижнів.