Ендемічний висипний тиф (мишачий тиф, пацючий рикетсіоз) - гостра інфекційна хвороба, характеризується доброякісним перебігом з появою на шкірі розеольозно-папульозного висипу. Збудник: рикетсії Музера - Rickettsia mooseri. Джерело збудника: сірі, чорні пацюки, миші, у яких рикетсіоз протікає безсимптомно. Сприйнятливі до інфекції також полівки, піщанки, бабаки тощо, а від гризунів через бліх заражаються і домашні коти. Специфічний переносник: блохи Xenopsylla cheopis і гамазові кліщі Ornithonyssus bacori. Захворювання поширене в прибережних містах Північної, Центральної та Південної Америки, Індії, Австралії, Африки. В Європі реєструвався у вигляді спорадичних випадків в басейнах Чорного, Середземного, Балтійського і Каспійського морів. Вторинні ендемічні осередки відмічені і в Україні. Захворювання людей частіше зустрічаються в портових містах і в осіб, які через свою діяльність вимушені стикатися з інфікованим матеріалом (домашні господарки, учні, працівники харчової промисловості). Люди найчастіше хворіють в період найбільшої чисельності гризунів та їх паразитів (серпень-листопад). Механізм передачі збудника: контактний (при втиранні в шкіру фекалій інфікованих бліх, при потраплянні випорожнень паразитів на слизові оболонки очей); аерогенний (при потраплянні сухих випорожнень бліх в дихальні шляхи); аліментарний (при забрудненні харчових продуктів сечею інфікованих гризунів); трансмісивний (через укуси гамазових кліщів і бліх, інфікованих від гризунів). Інкубаційний період хвороби 8-12 діб. Захворювання починається з швидкого підвищення температури, яка тримається близько 2 тижнів. Хворі скаржаться на головний біль і біль у кінцівках. На 6-7-й день з'являється висип, який тримається 10-15 діб. Захворювання, як правило, закінчується одужанням. Летальність не перевищує 0,6%. Діагностика: клінічні симптоми, серологічні реакції, біопсія висипу, ПЛР. Лікування: доксициклін. Вакцина не розроблена. Профілактика: дератизація, інсектицидні і акарицидні заходи.