Венесуельський енцефаломієліт коней - гостра трансмісивна нейроінфекціонна хвороба, що уражує центральну нервову систему. Збудник: Venezuelan equine encephalitis virus (VEE) (Togoviridae) - уражує людей і всі види коней. Під час холодної війни, країни США і СРСР вели дослідження, в яких VEE міг використовуватися як біологічна зброя. Джерело інфекції: гризуни, коні, мули, віслюки, зебри Специфічний переносник: комарі родів Anopheles, Aedes, Culex, Mansonia, Psorophora. Зона поширення: Аргентина, Бразилія, Венесуела, Гватемала, Гондурас, Колумбія, Коста-Ріка, Мексика, Нікарагуа, Перу, Сальвадор, Сурінам, Тринідад, Еквадор, США (штати Флорида, Техас), Панама, Бразилія, Перу. Хвороба має епідемічну та ензоотичну форми. При епідемічній формі основним резервуаром захворювання є коні, від яких вірус передається людині комарами. Захворюваність спостерігається в весняно-літній період (березень-липень). Ензоотична форма: вірус циркулює між гризунами та комарами. У різних країнах описані понад 100 випадків захворювань працівників лабораторій в результаті вдихання вірусного аерозолю і при потраплянні вірусу через мікротравми шкіри Захворювання у людей проявляється рапотово після інкубаційного періоду (1-4 дн.). Протікає як респіраторна інфекція з сильним головним болем, болем в очах, м'язах - особливо литкових, шийних та поперекових, високою температурою. Одужання настає через тиждень і, як правило, без ускладнень. Коні ж від цього вірусу вмирають, або страждають від стійких розладів нервової системи. Енцефалітна форма хвороби розвивається рідко, в основному у дітей, осіб з ослабленою імунною системою та літніх людей. Смертельні випадки рідкісні, але при відсутності своєчасного лікування летальність у дітей до 5-ти років сягає 20-30%. Лікування: симптоматична і патогенетична терапії Профілактика: індивідуальний захист від укусів комарів; інсектицидні заходи; вакцинація населення, що проживає в ендемічних регіонах і має професійний контакт з кіньми; вакцинування коней.