Аракача

Батьківщиною аракачі, коренеплоду родини Зонтичних, є гори Анди, які пролягають по семи державах Південної Америки і вважаються найдовшою гірською системою землі.  

Зростання аракачі триває упродовж 10 або 12 місяців. У південноамериканських країнах вона займає позицію подібну, як картопля в європейських. Але в порівнянні з картоплею вирощування аракачі не вимагає великих витрат і зусиль. Вирощування є прибутковим, оскільки аракача користується широким попитом у місцевого населення. В інших країнах світу її майже не знають.  

Зовнішній вигляд 

Аракача є коренеплодом, який за зовнішнім виглядом представляє собою щось середнє між коренеплодами моркви і селери. Висота рослини невелика, стебла виростають до 10 см. Діаметр їх становить 1 см. За формою плід аракачі схожий на коротку і товсту моркву, а за кольором швидше на корінь селери - блискучий, білуватого, жовтуватого або фіолетового кольору.  Розмір коренеплоду коливається від 5 до 25 см у довжину, а діаметр - від 5 до 8 см. Листя рослини на вигляд нагадують петрушку. Колір може бути як темно зелений, так і фіолетовий.

Корисні властивості 

Аракача - овочева культура, багата за своїм складом не тільки на білки, вуглеводи, жири і клітковину, а й на вітаміни та мінерали. З мінералів в рослині присутні цинк, залізо, кальцій, магній, фосфор, калій, натрій. З вітамінів - А, С, К, В, Е, рибофлавін і тіамін. Завдяки такому різноманітному складу рослина є дуже корисною для людського організму.  

Основною цінною властивістю аракачі є її профілактична дія на шлунково-кишковий тракт. Це сильний антиоксидант, який потрапляючи до організму людини, нейтралізує окислення і захищає організм від впливу кислоти.  

Корисною вона є і при захворюваннях серцево-судинної системи, нирок і шкіри. Аракача здатна виводити з організму надлишки рідини, прибирати набряклість. У їжу можна вживати не тільки кореневу частину рослини, а й листову.  

Є протипоказання щодо вживання аракачі вагітним і годуючим мамам, оскільки цей продукт здатний викликати жовтий колір шкіри у дитини. Не рекомендується вживати аракачу людям з виразкою шлунка і людям, які мають сильну статеву потенцію.  

У медицині аракачу не використовують, але місцеве населення, на батьківщині коренеплоду, застосовує його у лікуванні опіків, грибків і фурункулів.

Використання 

Овочевий коренеплід широко використовують в кулінарній промисловості. За смаковими якостями він нагадує картоплю. Але за смаковими якостями аракача набагато багатше картоплі. Готують її приблизно так само, тобто аракачу можна варити, тушкувати, смажити і запікати.  

У вареному вигляді аракачу використовують для приготування пюре, яке особливо корисне для людей похилого віку, бо в ній багато крохмалю, а ще супів, галушок і начинки для пельменів.  

Листова частина рослини йде на приготування салатів і соусів або приправ до різних страв. Використовують зелень також і для приготування десертів.  

У сільському господарстві аракачу використовують як корм для сільськогосподарських тварин.

Особливості

Плід має у своєму складі каротин, який при надмірному вживанні продуктунадає шкірі жовтуватий відтінок.

Аракачу, як і будь-який інший овоч, потрібно вчасно прибирати з поля, інакше її коренеплоди переростають, стають деревними і непридатними до вживання. Урожай збирають зазвичай в березні-квітні місяці. Викопується аракача з землі у такий же спосіб, як і картопля. На відміну від картоплі аракача має короткий термін зберігання. Зберігати її можна лише 2-3 тижні у холодильнику.

Аракача дуже вибаглива в плані вирощування культура. Вона добре себе почуває і виростає тільки при великій кількості вологи і при температурі від 14 до 21 градуса. Будь-які зміни температури погано впливають на стан рослини і кінцевий результат плода. Плоди при порушенні температурного режиму стають дрібними і не такими смачними. Рослина дуже вразлива до вірусів.