Аралія маньчжурська

Аралія маньчжурська - невелике листопадне дерево сімейства Аралієві, з дуже високою декоративною цінністю.

Аралія маньчжурська: ботанічний опис

Аралія маньчжурська - невисоке (висота 3-4 метра, але може рости і до 12 метрів), швидкоросле дерево з розлогою, ажурною кроною і тонким, прямим стовбуром, покритим темно-сірою зморшкуватою корою з гострими шипами. Товсті сіро-зелені або сірі гілки також мають дрібні численні шипи.

Велике, складне, двічі перисте, довго-черешкове листя розташовується в кільчастому порядку. Верх листа має смарагдово-зелене забарвлення, тоді як низ - світло-зелене або сірувато-зелене. Восени листочки стають рожевими, жовтогарячими або фіолетовими.

У липні на рослині з'являються дрібні, білі або жовтувато-білі квіточки, зібрані в густі, складні, верхівкові, волотисті суцвіття. Вони мають дуже привабливий вигляд і сильний пряний аромат.

Після запилення на рослині формуються плоди - кулясті, сухі, неїстівні ягоди, синювато-чорного кольору.

Коренева система рослини сильно розгалужена, поверхнева з товстим, м'ясистим, коричневим корінням.

Аралія маньчжурська: історія і особливості назви

Аралія маньчжурська відома людству ще з незапам'ятних часів, як цінна лікарська рослина. Її культурним вирощуванням здавна займалися в Китаї, а ось в Європу вона потрапила лише в 18 столітті.

Латинська назва рослини «Aralia» має індіанські корені і перекладається як «дерево з шипами». Ця особливість аралії лягла в основу і її народної назви «чортове дерево», так як вважається, що сам чорт нагородив дерево гострими шипами, щоб воно мучило і калічило необережних подорожніх.

Аралія маньчжурська: цікаві факти

Аралія маньчжурська у всьому світі цінується як дуже цінна лікарська рослина, яка за своєю цілющою силою нічим не поступається женьшеню. І це зовсім не дивно, адже у всіх частинах рослини міститься висока концентрація сапонітів, глікозидів і алкалоїдів, які володіють сильними тонізуючими властивостями.

Аралія маньчжурська: де росте

Аралія маньчжурська - ендемічний вид, який росте лише на строго обмеженій території в Східній Азії. У дикому вигляді рослина зустрічається лише на Далекому Сході, на півночі Китаю і в Кореї. Аралія найчастіше росте в світлих змішаних або хвойних лісах, а також на схилах гір і пагорбів.

У культурному вигляді аралія маньчжурська вирощується практично повсюдно на всій Північній півкулі як цінна декоративна рослина.

Аралія маньчжурська: застосування

Аралія маньчжурська - дуже красиве дерево з густим зеленим листям і пишними суцвіттями, яке часто використовують в ландшафтному дизайні для озеленення та прикраси бульварів, городів, парків, присадибних ділянок та скверів. З неї виходять дуже красиві живоплоти й вітрозахисні насадження.

Крім того, з кореня аралії роблять різні відвари і настойки, які володіють протизапальними, антиоксидантними, протипухлинними і тонізуючими властивостями. Тому зовсім не дивно, що їх часто використовують у народній медицині для лікування хвороб шлунково-кишкового тракту, імпотенції, неврозів і псоріазу.

Автор: Пухнач Валентина