Белладонна

Беладонна - дуже красива, але досить небезпечна, багаторічна, трав'яниста рослина сімейства Пасльонових, яка може призвести до досить серйозних отруєнь.

Беладонна: ботанічне опис

Беладонна – високоросла (до 200см заввишки), отруйна, багаторічна, трав'яниста рослина, з прямостоячими, товстими, ребристими, соковитими, гіллястими стеблами. Вони мають фіолетове або темно-зелене забарвлення і покриті коротким, залізистим опушенням.

Невеликі, соковиті, еліптичні, довгасто-яйцеподібні або яйцеподібні листя, розташовуються в черговому (у верхній частині стебла) або супротивному (у нижній частині стебла) порядку. Вони мають короткий черешок, явно виражене центральне жилкування, цілісний край, закруглену основу та гостру вершину. Забарвлення верхньої частини листової пластини зазвичай смарагдово-зелене або темно-зелене, тоді як нижнє пофарбоване у світліший колір.

У період цвітіння на рослині з'являються невеликі, правильні, дзвонові, квіти, що поникають, на коротких квітконіжках, розташовані одиночно або попарно в пазухах листя. Віночок складається з 5 округлих або лінійно-ланцетоподібних, зрощених біля основи пелюсток. Вони мають брудно-фіолетове забарвлення, з бурою основою і червонувато-фіолетовими жилками.

Після запилення на рослині з'являються плоди – невеликі, плескаті, соковиті, фіолетово-чорні ягоди, з численними, дуже дрібними, ниркоподібним насінням усередині.

Коренева система потужна, поверхнева, з потовщеним кореневищем і численними, сильногіллястим корінням.

Белладонна: історія та особливості назви

Беладонна з давніх-давен користувалася, м'яко кажучи, поганою славою. Ще в античних джерелах про неї згадується як про смертельно небезпечну, отруйну рослину, яку використовували переважно для розправи над ворогами. Однак у 15 столітті вона несподівано з'являється у травнику Фокса, де її описую як досить ефективний протизапальний та жарознижувальний засіб.

В наш час беладонну також використовують у медицині – на її основі виготовляють препарати для діагностики судин очного дна, а також лікування різних запалень шлунково-кишкового тракту.

Беладонна: особливості назви

Назва «беладонна» перекладалася з італійської як «красива жінка». Справа в тому, що в давнину жінки використовували сік рослини для надання блиску очам, а його ягоди – для нанесення «природного» рум'янцю. Що примітно, мода на косметику з беладонни, незважаючи на її явну шкоду, протрималася досить довго – понад 5 століть поспіль.

На Русі ж цю рослину найчастіше називали «беладою» або «бешенницей».

Белладонна: цікаві факти

У Середні віки на основі беладонни готували особливу мазь, яку використовували при дізнанні відьом. Атропін швидко проникав через пори в кров жертви та викликав дуже сильні, тривалі галюцинації. Тому зовсім не дивно, що підозрювані були готові підтвердити буквально будь-яке твердження інквізитора, аби вберегтися від руйнівного впливу Беладонни.

Белладонна: де росте

Природний ареал жовтця фігового знаходиться на території Євразії та Північної Африки. У природних умовах ця рослина досить часто зустрічається в смузі м'якого, помірного клімату, біля річок і озер, на місцях вирубки лісу, на узліссях, а також під покровом широколистяних та змішаних лісів у Східній та Західній Європі, Алжирі, Марокко, на Кавказі та в Малої Азії.

У культурі беладонна вирощується виключно для одержання лікарської сировини. Великі плантації цієї рослини можна зустріти в Україні, Росії та на Кавказі.

Беладонна застосування

Беладонна – це високоросла, трав'яниста рослина, з красивими, великими квітами, яка, через великий вміст отруйних речовин, у декоративному садівництві практично не використовується. Вирощують цю траву переважно для отримання цінної, лікарської сировини, з якої виготовляють препарати для лікування хвороб серця, очей, шлунково-кишкового тракту та видільної системи. Застосування самої рослини, а також препаратів на його основі проводитися виключно під наглядом лікаря – при перевищенні необхідної дози атропіну можливий смерть.