Бук східний

Бук східний - велике, потужне, листопадне дерево родини Букові, з красивою, розлогою кроною і твердою, світлою деревиною.

Бук східний: ботанічний опис

Бук східний - високоросле (до 50 метрів у висоту), потужне, листопадне дерево, з прямо-стоячим, колоноподібним, сильно-розгалуженим стволом, покритим гладкою, тонкою, світло-сірою корою. Крона дуже густа, щільна, яйце-видної або циліндричної форми, з округлою вершиною. Деревина пофарбована в білий або блідо-жовтий колір. Молоді, пониклі, коричневі пагони покриті коротким, білястим опушенням, проте з віком вони піднімаються, дерев'яніють і стають голими.

Невелике, гладке, блискуче, еліптичне або довгасто-еліптичне листя розташовується в черговому порядку. Воно має короткий, опушений черешок, червонуватий прилисток, явно виражене жилкування, усічену або клиноподібну основу, загострену вершину і цілісний, хвилястий, війчастий або зубчастий край. Забарвлення листової пластини зазвичай темно-зелене або зелене, проте восени воно стає жовтим або пшеничним. У нижній частині листа на жилках є характерне повстяне опушення.

В період цвітіння на буку східному з'являються дуже дрібні, правильні, непоказні, одностатеві квіти, зібрані у великі, пухкі, складні, сильно-розгалужені, парасолькоподібні або напів-парасолькоподібні суцвіття. Широко-дзвоновий, зрослопелюстковий віночок складається з 3-5 досить широких, ланцетоподібних, зеленувато-жовтих пелюсток, з гострою вершиною і цілісним краєм.

Після перехресного запилення (зазвичай за допомогою вітру) на буку починають формуватися плоди - невеликі, тригранні, одно-насінневі, гладкі, блискучі горішки, з здерев'янілим навколоплідником.

Коренева система потужна, поверхнева, з численним, великим, вертикальним, бічним корінням.

Бук східний: історія і особливості назви

Бук східний здавна вирощували на території Європи як дуже цінну сакральну рослину. У міфології багатьох європейських країн бук виступає в ролі захисника і покровителя сім'ї, а також є символом мужності і стійкості. Крім того, це дерево вважали своєрідним хранителем стародавніх знань і мудрості, тому зовсім не дивно, що його наукова назва перекладається з німецької мови як «книга».

Про досить високий сакральний статус бука східного свідчить і те, що його небесними покровителями вважалися виключно верховні боги - Зевс, Юпітер, Перун і Один.

Бук східний: де росте

Природний ареал бука східного знаходиться на території Північної півкулі. У дикому вигляді ця рослина росте переважно на кам'янистих схилах гір (на висоті від 600 до 1000 метрів), в широколистяних та змішаних лісах, а також в субальпійському поясі гір на узбережжі Чорного моря. Найчастіше це дерево зустрічається на Кавказі і в Криму.

У культурі бук східний вирощується практично повсюдно на всій земній кулі, як дуже цінна, деревна, декоративна і плодова рослина.

Бук східний: застосування

Бук східний - потужне, невибагливе, листопадне дерево, з густою яйцеподібною або циліндричною кроною, яке досить часто використовують в ландшафтному дизайні для озеленення та прикраси парків, бульварів, садів, скверів, об'єктів індустріально-транспортної інфраструктури та присадибних ділянок. Воно прекрасно підходить для створення великих деревних груп, вітрозахисних смуг, а також для зміцнення невеликих схилів і берегів природних і штучних водойм на ділянці. Однак при висадці такого дерева на невеликій ділянці слід враховувати те, що воно дає досить-таки густу тінь, а це може негативно відбитися на інший рослинності.

Деревина бука східного володіє досить привабливим забарвленням і чудово піддається обробці, тому її часто використовують для виготовлення меблів і дрібних столярних виробів. Однак є у неї і істотний недолік - вона погано переносить надмірну вологість і схильна до гниття, тому її досить рідко використовують у будівництві. Крім того, деревина бука часто заготовляється в якості дров, які мають досить високу теплопровідність.

А ще з бука східного методом сухої перегонки добувають креозот - біологічно активна речовина, з яскраво вираженими протизапальними, дезінфікуючими та антисептичними властивостями, яку часто використовують як в народній, так і традиційній медицині для обробки ран і виразок, а також для лікування різних легеневих захворювань.

Горіхи бука цілком-таки їстівні і можуть використовуватися в їжу в смаженому або сушеному вигляді. Однак вони досить погано засвоюються організмом людини, тому найчастіше вони йдуть на корм для диких і домашніх тварин (як і гілки, і листя рослини).