Дифенбахія Леопольда

Дифенбахія Леопольда (Leopoldii Bull) - популярна карликова рослина з широкими листовими пластинами, розділеними характерною білою жилкою. 

Коротка характеристика рослин, що відносяться до роду Dieffenbachia 

Дифенбахія Леопольда (Dieffenbachia Leopoldii або Leopoldii Bull) відноситься до сімейства ароїдних (Araceae). Рід Дифенбахія (Dieffenbachia) в природному середовищі зростання представлений потужними вічнозеленими трав'янистими рослинами, висота яких нерідко досягає 3 м. Для них характерні соковиті стебла і великі зелені листя темного або світлого відтінку. Група рослин налічує понад 30 різновидів, що відрізняються одна від одної строкатим мармуровим забарвленням або світлими смугами на листових пластинах. 

Дифенбахія може цвісти. Суцвіття являє собою початок білого кольору, оточений жовто-білою пелюсткою. Після цвітіння зав'язуються дрібні плоди червоного кольору з вираженим помаранчевим відтінком. 

Діфaенбахія: історія назви 

Рослина знайшла популярність завдяки австрійському ботаніку Генріху Вільгельму Шотту, який активно вивчав рослини сімейства ароїдних. Саме він класифікував рід Dieffenbachia, використавши для назви прізвище наглядача імператорських садів у Відні Йозефа. Перший опис рослини з'явився у 1829 р.

Дифенбахія Леопольда: ботанічний опис 

Дифенбахія Леопольда (Dieffenbachia Leopoldii) - низькоросла декоративна рослина. За рахунок короткого стовбура висотою 5 см і діаметром 2 см має оригінальну будову. Листові пластини довгастої форми з загостреними верхівкою і основою нагадують еліпс. Темно-зелені соковиті листя розділені по центру яскравою білою смугою. 

Листові пластини великі, довжина листа досягає 35 см, ширина - 15 см. Черешки - світло-зеленого кольору з фіолетовими плямами.

Рослина може цвісти в квітні і травні. Суцвіття довжиною 9 см з'являється в пазусі листа. Являє собою початок, який укритий білою пелюсткою, довжина його становить 17 сантиметрів. Цвіте 2-4 дні, після чого засихає. У природних умовах зустрічається на Коста-Ріці (Центральна Америка). 

Небезпечні властивості рослини 

Хімічний склад соку Дифенбахії містить щавлеву кислоту і оксолат кальцію (кальцій щавлевокислий). Це токсичні речовини, які при попаданні на шкіру та слизову викликають опік і алергічні реакції з роздратуванням і набряками. Можуть стати причиною анафілактичного шоку. При попаданні в ротову порожнину чи шлунок, велика ймовірність виникнення спазмів і судом. Особливої обережності рекомендують дотримуватися, коли в будинку є діти і тварини. При будь-яких маніпуляціях з рослиною слід дотримуватися обережності і користуватися гумовими рукавичками.

Дифенбахія: цікаві факти, пов'язані з рослиною

Дифенбахія здавна оточена безліччю забобонів і прикмет. Згідно з деякими з них:

• рослина може зіпсувати життя незаміжньої дівчини, оскільки володіє поганою енергією і відлякує женихів;
• кажуть, що в будинок, де росте Дифенбахія, рідко приходять гості;
• Дифенбахія може стати причиною сварок і розбіжностей в сім'ї або зникнення чоловіка з родини. Через це її ще називають Квітка безшлюбності або Квітка вдови ;
• перешкоджає появі потомства в молодих сім'ях;
• рослина призводить до фінансових проблем.

З кожним марновірством можна посперечатися і привести доводи, які реабілітують рослину.

Дифенбахія Леопольда: де використовується

Ефектні листя рослини дають можливість широко застосовувати її в декоративних цілях, для озеленення приміщень, особливо офісних і виробничих. Її вирощують в оранжереях і домашніх умовах.

Завдяки хімічному складу, вона має ряд корисних властивостей:

• поглинає формальдегід, ксилол і толуол, використовувані для обробки різних поверхонь;
• за рахунок вмісту нелетких фітонцидів - речовин, що вбивають або гальмують зростання мікроорганізмів, здатна очищати повітря в приміщенні від різних хвороботворних мікроорганізмів;
• зволожує повітря завдяки випаровуванню вологи з поверхні листових пластин.