Фіалка

Фіалка - невисока, багаторічна (рідше однорічна або дворічна), трав'яниста рослина або напівчагарник сімейства Фіалкові з дуже красивими, великими квітами. 

Фіалка: ботанічний опис 

Фіалка - карликовий (до 10 -20см в висоту), трав'янистий багаторічник з наземними, що підводяться, сланкими або прямими, що сильно галузяться, голими або опушеними, тонкими стеблами. 

Прості або пір'ясторозсічені, голі або рідкоопушені, подовжено-ланцетоподібні, сидячі стеблові листя розташовуються в черговому порядку. Вони мають городчастий або пильчасто-городчастий край, округлу основу гострий кінчик і досить великі, ліроподібні, пір'ясті прилистки. Широкояйцеподібне або серцеподібне нижнє листя зібране в досить пишну прикореневу розетку. Його забарвлення варіюється від смарагдово-зеленого до темно-зеленого. 

В період цвітіння на рослині з'являються несиметричні, пазушні, відкриті або закриті квіти, розташовані поодиноко. Вони мають подвійну оцвітину з п'ятьма великими пелюстками, з невеликим шпорцем на одному з них. Їх забарвлення зазвичай буває синім, фіолетовим або жовтим, однак зустрічаються й багатобарвні екземпляри (наприклад, фіалка триколірна). 

Після запилення на рослині починають формуватися плоди - двостулкові коробочки з численним, оберненояйцеподібним насінням, світло-коричневого кольору. 

Коренева система стрижнеподібна, з тонким, бурим, слабко гіллястим коренем.

Фіалка: де зростає

Природний ареал фіалки знаходиться на території практично всієї Північної півкулі (за винятком, звичайно ж, регіонів з дуже холодним арктичним кліматом). У природних умовах рослина зустрічається на лісових галявинах, на гірських схилах, на узбіччях доріг, в заплавах струмків і невеликих лісових річечок, на луках і пасовищах.

У культурі фіалка вирощується практично повсюдно на обох півкулях у якості красиво квітучої садової і кімнатної рослини.

Особливості

через неправильний догляд фіалка може захворіти і навіть загинути. Низька вологість і прямі промені сонця можуть стати причиною пожовтіння і опадання листя. На коренях і листі фіалки, яка утримується при низькій температурі і занадто високій вологості з'являється сіра гниль. На фіалці можуть оселитися нематоди, трипси. У хворої рослини потрібно видалити пошкоджені листочки, а саму сенполію «полікувати» Фітовермом або фундазолом.

Фіалка буде добре себе почувати поруч з камелією, адіантумом. Категорично не рекомендується ставити рослину в одному приміщенні з конваліями, оскільки вона може загинути.

Застосування

Фіалки заспокійливо діють на домашню атмосферу. Позбавляють вони від негативних почуттів і нечистих думок. Рослина з квітками світлих відтінків допоможе боротися з побутовими мурашками. Блакитні фіалки наповнюють атмосферу в домі енергією творчості. Сенполія допоможе запобігти нервовому зриву і знизити навантаження на нервову систему. Також фіалки мають здатність зменшувати біль у горлі. Сенполія має заспокійливу дію на людей. Вважається, що вона відмінно підходить гіпертонікам.

Країна походження і історія назви

Вважається, що фіалка походить зі східної частини Африки (узамбарський округ). Це і стало причиною того, що її прозвали «узамбарською фіалкою». Потрапила рослина на територію Європи у 1892 році завдяки Адальберту фон Сен-Полю. У ті роки він був губернатором східно-африканської держави. Під час однієї з прогулянок він помітив невеликі фіолетові квіти. Вони йому сподобалися і він вирішив відправити їх насіння батькові-квітникарю в Європу. Красу фіалки відразу оцінили на континенті. Широку популярність фіалка отримала після квіткової виставки в Бельгії. На початку XX століття сенполія змогла «завоювати» США. Там навіть організували співтовариство, яке спеціалізується на розведенні виключно фіалок. На сьогоднішній день існує близько восьми тисяч видів сенполій.

Фіалка: цікаві факти

Фіалку люблять і шанують через характерний, тонкий, дуже приємний аромат. З цієї рослини здавна добували дуже цінну ефірну олію, яку часто використовували в парфумерній і миловарній промисловості. Однак у наш час дуже часто до складу косметичних засобів, замість ефірної олії входить так званий «корінь фіалки», який власне до квітки не має ніякого відношення. Насправді це фрагменти кореневища ірису, які мають дуже слабкий «фіалковий аромат».