Молоко - це досить цінний продукт харчування, який ми вживаємо практично кожен день. Причому їсти його можна не тільки у свіжому, а й у кислому вигляді. Це різноманітні кисломолочні продукти, такі як ряжанка, йогурт або сир. Звичайно ж, виробляти молоко можуть різні тварини, проте пальма першості все ж таки належить коровам. У світі є багато різних порід великої рогатої худоби, проте голштини вважаються найкращими виробниками молока не тільки в Північній Америці, а й у Європі та Азії.
Голштинська порода: особливості зовнішнього вигляду
Корови голштинської (голштино-фризкої) породи - це потужні, сильні, високорослі тварини, з дуже гармонійною статурою. Вони дуже добре розвинена мускулатура, що, втім, вважається характерною рисою всіх без винятку молочних порід великої рогатої худоби.
Статевий диморфізм у голштинів виражений досить добре: бички мають ріс у загривку близько 160см і вага близько 800кг (іноді 1000-1200кг), тоді як зростання телиці рідко перевищує позначку в 145см, а вага – 600кг. Вага телят при народженні 35-42кг.
Для представників голштинської породи характерні глибокі груди (83-87см) та широкий таз (62см). Крім того вони мають клиноподібну форму тулуба, широку, рівну спину, досить великі, трохи довгі плечі, довгу, трохи товстувату шию, округлий круп і прямі, широко розставлені, трохи сухі, тонкі кінцівки. Вим'я зазвичай велике, підтягнуте, чашоподібної форми, з довгими сосками та добре виділеними венами.
Голова велика, але не масивна, з широкою потилицею, вузьким лобом і злегка витягнутою мордою. Роги короткі, товсті, прямі, практично непомітні під вовною. Вуха великі, горизонтально розташовані, овальної або краплеподібної форми.
Шкіра тонка, щільна, пружна, густо вкрита короткою, твердою вовною. Зазвичай голштини мають строкате забарвлення з різним співвідношенням чорної та білої масті. Іноді на світ з'являються і червоно-білі представники цієї породи, проте це забарвлення вважається рецесивним. Раніше такі телята відбраковувалися, однак у наш час їх вважають окремим дуже перспективним підвидом голштинської породи.
Історичний розвиток породи
Голштинська порода була виведена біля Північної Америки. У 1852 році фермер (а за сумісництвом і селекціонер) Вінстроп Ченері придбав у капітана нідерландського судна молоду телицю голландської породи. Він використав її для селекції та отримання більш високопродуктивного племені. Після кількох десятиліть наполегливої праці йому вдалося отримати кілька особин нової молочної породи, які й стали основою майбутнього стада. Ченері назвав нову породу голштино-фризкою, однак у 1983 році цю назву скоротили і вона стала зватись просто голшнінською.
До 1871 на території США було вже кілька тисяч голштинів, тому навіть було організовано ціле Товариство з розведення голштино-фризкої худоби. Однак перша племінна книга була випущена трохи пізніше – у 1872 році.
Голштинська порода: головні переваги та недоліки
Головним плюсом голштинської породи вважається, звичайно, розмір надоїв її корів. І це зовсім не дивно, адже голштини, порівняно з іншими представниками великої рогатої худоби, дають найбільшу кількість молока. В середньому на рік від однієї корови цієї породи можна отримати близько 8000-9000 кг високоякісного продукту. А ось ізраїльські фермери добираються від своїх вихованок ще більш вражаючих результатів – понад 10000 кг молока на рік.
Найдивовижніше, що при досить великих обсягах надоїв зовсім не страждає якість продукту - жирність молока становить 3-3.2%, а кількість білка - близько 3%. Що примітно, у корів червоно-білої масті ці показники ще кращі, оскільки співвідношення жирності та білка у них 3.9% та 3.5% відповідно.
Однак, хороші надої - це далеко не всі плюси голштинської породи, так як її представники цілком підходять і для виробництва яловичини. Бички голштин зазвичай добре нарощують масу і дають забійний вихід близько 50-55% від живої ваги. М'ясо досить ніжне, смачне, без зайвих плівок та жив. При добре підібраному раціоні голштини можуть стати джерелом сировини преміум-класу для елітних ресторанів.
Мінуси голштинської породи
За всіх своїх незаперечних переваг, голштинська порода має свої недоліки. Причому головним мінусом вважається деяка примхливість корів, які за поганого харчування чи стресової ситуації різко скорочують свої надої. Тому, щоб отримати добрий результат, необхідно забезпечити тварину не тільки свіжою, багатою на вітаміни та мінерали їжею, а й стежити за душевним спокоєм як окремої особини, так і стада в цілому.
Другим, не менш суттєвим, мінусом може стати досить невелика тривалість життя голштинів. Так, продуктивний вік корів цієї породи триває лише 10 років. Причому з кожним отеленням телиця дає менше і менше молока. Для порівняння – звичайні домашні корівки живуть понад 15 років і зберігають свою продуктивність приблизно на одному рівні.
Ще один мінус – це схильність молодняку до інфекційних хвороб. Це, звичайно, збільшує витрати на ветеринарне обслуговування стада, проте ця сума не критична і згодом усі витрати на пробіотики та вітаміни з лишком окупаються.
Особливості догляду та утримання гольштинів
Представники голштинської породи – це досить примхливі тварини, вимогливі до умов утримання. Головне для них – ідеальна чистота та окреме стійло. Дуже важливо, щоб у приміщенні була стабільна температура, свіжа підстилка та автоматична роздача кормів (це мінімізує влучення бактерій з рук людини в корм). Доїти корів слід за допомогою доїльного апарату, тому голштини вважаються ідеальними коровами для великих тваринницьких ферм.
Щодо новонароджених телят, то вони мають дуже слабкий імунітет, тому їм особливо важлива стерильність у приміщенні. Перші 2-3 доби після отелення їх краще утримувати під інфрачервоною лампою - так можна мінімізувати ризик отримання інфекційних захворювань, яким вони схильні.
Голштинська порода: цікаві факти
Корови голштинської породи славляться своїми високими надоями, однак серед них бувають свої рекордсмени. Так, корова з Ізраїлю за 305 днів безперервної лактації змогла дати цілих 25 428 кг молока. Цей рекорд був поставлений ще 30 років тому, проте досі ніхто не зміг подолати досить високу планку.
Поки немає коментарів. Будьте першим!