Горьківська коза

Горьківські кози - молочні королеви серед інших кіз. 

В даний час високопродуктивна коза горьківської породи на сільських подвір'ях, околицях маленьких і великих міст, у фермерських господарствах пострадянського простору вже не рідкість, змінивши аборигенів місцевого поголів'я. На Русі кіз розводили з давніх часів. Їх цінували за невибагливість в утриманні, пух, шкіру, м'ясо і, в першу чергу, за цілюще, жирне молоко. Навіть одна-дві не надто продуктивні кози в господарстві дозволяли вирощувати здорових дітлахів у голодні, неврожайні роки. На знак подяки за це у російському фольклорі побутує безліч казок, прислів'їв, потішок і дитячих пісеньок, в яких коза є мало не головним персонажем. Звичайно ж, селяни мріяли про підвищення надоїв своїх годувальниць, і ці мрії почали збуватися століття тому. 

З історії горьківської породи кіз 

В кінці 19 століття до Нижегородської губернії (у радянські часи перейменована в Горьківську область) в приватному порядку завезли кіз зааненської породи зі Швейцарії. Вони славилися своєю високою молочною продуктивністю: сумарні надої молока в період лактації (10 місяців на рік) від 1000 до 3000 л. До того ж «переселенці» добре переносили адаптацію до нових кліматичних умов, особливостей пасовищ і переселення. Цих тварин схрестили з місцевими кізочками і отримали нову породу, яку назвали «горьківською». 

У ХХ столітті, коли молочним виробництвом стали займатися вчені селекціонери, робота з цією породою продовжилася, і до середини 50-х років були досягнуті істотні успіхи. Чисельність і поширення поголів'я високопродуктивних горьківських кіз молочного напряму значно збільшилася.

Опис і інші характерні особливості породи

У горьківських кіз особлива міцна конституція: висота дорослої тварини в холці може досягати 62 см, в крижах 67 см. Грудна клітина в обхваті не менше 70-77 см, спина - пряма, легка, шута голова (без рогів, рогаті тільки козли) з напівпрозорими вушками на високій шиї. Тонкі, але міцні ноги з акуратними копитцями. Велике черево і добре розвинене вим'я з молочними «колодязями». Біла, коротка і гладка шерсть з незначним підшерстям. Сірі кози - рідкість.

Плідність і продуктивність

Горьківські кози зазвичай багатоплідні - за один окот вони приносять два, а то і три життєздатних козеня. На 100 маток в середньому припадає

180-220 козенят. Бували випадки, коли коза дарувала своєму господареві навіть п'ятьох. Період лактації триває близько 10 місяців, хоча інших кіз доять без перерви кілька років поспіль. Молочність висока, в середньому 500 кг жирністю від 4,5 до 5,5%. Кращі кози дають до 1200 кг на рік. Надої дещо знижуються після народження козенят.

М'ясна продуктивність теж на висоті. Вага дорослої кози в середньому становить 40 - 50 кг, козли важать більше - близько 65 кг. Вага рекордсменів може перевищувати 75 кг. Коза горьківської породи відрізняється хорошим смаком. У ціні також шкури. З них шиють шуби, роблять високоякісну взуттєву шкіру, вишукані палітурки, дамські сумочки та інші вироби. А ось настриг вовни по продуктивності і якості не вигідний у промислових масштабах. Підпушок горьківської кози становить всього 10% від її загального вовняного покриття з неоднорідним, середньої довжини волоссям. Доросла коза на рік дає тільки близько 250 г вовни.

Особливості догляду та утримання

Порода горьківських кіз невибаглива і добре адаптована до досить суворого клімату і мінливих погодних умов не тільки Нижегородської області, а й Володимирської, Іванівської, Середнього Поволжя, Чувашії, Татарстану і сусідніх з ними регіонів. У теплу пору року, коли кози в основному на випасі, їх можна утримувати в загонах з простими укриттями від негоди.

Ближче до зими тварин переселяють в закриті приміщення - козлятник. Так як предки кіз скелелази, то і в загоні, і в козлятнику рекомендується влаштовувати для них полки і містки, щоб кози могли задовольняти свій інстинкт. Облаштовувати приміщення для кіз піччю не потрібно, головне, щоб його регулярно провітрювали, підлога була чистою і сухою, не було надмірної скупченості тварин і протягів. Підстилки із соломи, деревної стружки - оптимальний варіант. Бруд і вогкість негативно позначаються на здоров'ї кіз та стані їх вовни. У ній можуть завестися клопи і воші. Цих шкідників, а також гельмінтів виганяють спеціальними препаратами за призначенням ветеринара.

Годування

Безсумнівним достоїнством породи горьківських кіз є її невибагливість до їжі і її кількості. Навесні, влітку і в теплі дні осені їх виганяють на пасовище, на підніжний корм. Підходить навіть убогий травостій з будь-якими бур'янними травами. Але потрібно враховувати, що випасатися на одній і тій самій ділянці, хоча і з рясною рослинністю, кози не люблять за своєю природою. Взимку тваринам потрібно давати сіно, а також гілочки з листяних і хвойних порід. Кози із задоволенням їдять соковитий овочевий корм: гарбуз, картопля, морква, буряк і їх бадилля. Вони не проти мішанок з борошна з харчовими відходами від обіднього столу господаря. Їдять кози не так вже й багато, але часто. Чиста вода для пиття завжди повинна бути для них доступною. У зимовий час її потрібно підігрівати до кімнатної температури.

Поведінка і здатності

Горьківські кози досить миролюбні і товариські тварини. Один з одним вони практично не б'ються, можуть пастися з іншими парнокопитними. Свого господаря або пастуха, який за ними доглядає, вважають ватажком і слідують за ним, слухняно виконуючи всі команди. У той же час вони відрізняються рухливістю, швидко реагуючи на будь-які зміни в їх навколишньому середовищі. Вуха у кіз рухаються як би самі по собі, налаштовуючись і вловлюючи великий діапазон звуків з різних джерел. Очі з вузькими прямокутними зіницями дають можливість оглядати місцевість на 320 градусів без поворотів голови. Рівень інтелекту кіз дозволяє їм досягати успіху в дресируванні. Козенята обожнюють грати один з одним і з дітьми. У кіз горьківської породи добре виражений материнський інстинкт.

Цікаве про кіз

Козине молоко - найкраща заміна молока жінки. Завдяки своєму складу, цілющим і антиалергенним властивостям перевершує коров'яче, добре засвоюється людиною і іншими ссавцями. Вони ніколи не хворіють на туберкульоз і бруцельоз.

Є докази, що коза стала однією з перших одомашнених тварин приблизно 10000 років тому.

У горьківських, як і у кіз інших порід, дуже хороша пам'ять, вони чутливі до ласки і доброго звернення до них з боку господаря. Від цього залежить кількість і якість молока. Якщо козу ображають або не приділяють належної уваги її утриманню, мстива тварина може різко скоротити надої.

Горьківські кози можуть блеяти з «акцентом». Чим довше вони перебувають в одному і тому ж стаді, тим більше схожості в звучанні їхніх голосів.

Неприйнятність бруду і вогкості у козлятнику може викликати у горьківських кіз агресію до людини, яка їх утримує.

Автор: Тетяна Дудіна